Сашко Лірник підкорює Мережу своїм постом про Чуркіна і Ко

Маленький хлопчик з Алеппо плакав і кричав перед смертю від болю.

Він знав що помирає.

Він не розумів за що дорослі дяді з далекої Російської Федерації бомбили з літаків його місто.

Він не розумів за що знищили його дім і убили його родину.

Він не міг зрозуміти за що вони убили і його.

Він плакав і кричав: “Я пожаліюся Богу на вас!”

Все що він міг.

Пожалітися Богу.

Кого Бог почує і послухається?

Паскудного і кровожерного царька із риб’ячим поглядом, який помахом пальця убиває тисячі і мільйони?

Озвірілого виродка-убивцю і мародера з автоматом?

Чи пещеного, брехливого і гнилого всередині чиновника, який цинічно заявляє, що убиті і скалічені діти в Алеппо то телепостановка і фейк , а “Боїнг” збив хтось інший, а не російська ракета?

Коли Бог створив людину, то дав їй частинку себе – безсмертну душу.

Яка болить і співчуває, яка робить людину із тварини.

З того часу людей ставало більше і більше.

А душа залишалась та ж сама. Хоч і Божа і Велика.

І на всіх її не вистачило.

Є істоти, які зовні виглядають як люди. Ходять, ідять, розмовляють. Щось купують , продають, миють машини і торгують газом з нафтою.

Тільки душі у них немає.

Маленьке дитя пожалілося Богу. Кому як не Йому?

І Бог почув.

Ви думаєте, що все це назавжди і могутнє? Що великі царі завжди будуть великими?

Що військові арсенали вирішують все?

Що все вирішують рахунки в банках і активи? Газ і нафта? Автомати і Гради?

Бомбардувальники і саміти політиків?

Не знаю як докричатися до вас , як вам розказати просту істину…

Все вирішує розмова невинної дитини з Богом.

І валяться царства, гинуть величні імперії, здихають в муках диктатори і карателі.

Час пришвидшився.

Він уже не тягнеться як в Середньовіччі, не повзе як епоху пару, чи індустріалізації, не йде як в двадцятому столітті.

Час стартує і летить як промінь світла. Все навколо миготить і змінюється як в калейдоскопі не по днях а по годинах. Як в казці.

Всі халіфи стають халіфами на час.

Ми стаємо свідками як Бог слухає дитину.

І вершить Своє правосуддя. Вже тут і зараз.

Не колись потім, не “на тому” світі. А тут і зараз!

В он-лайн режимі.

Швидше як в судах людських. І справедливіше.

Одного за одним.

Невблаганно і невідворотно.

На наших очах.

Це не “Аннушка розлила масло”, це той хлопчик пожалівся.

І інший, який випав із , розтрощеного російською ракетою, Боїнга і впав на землю з розкинутими ручками як ще одне Розп’яття.

І та дівчинка, яка плакала, отримуючи медаль за свого, убитого татка.

І не допоможуть мури, охорона, гроші , влада і недоторканність.

Того застрелили, того прикопали в посадці, того отруїли, того підірвали в ліфті, іншого спалили з гранатромета…

А ще мить тому вони були царями і царьками, карателями і халіфами.

Бгали, тягли, громадили, багатіли ,лізли по трупах вгору.

В гробу кишень немає.

На той світ не візьмеш із собою свої рейтигни, своє багатство, свою славу, значимість, вплив і свою могутність.

Сьогодні викінчився і той цинічний брехливий паскуда – чиновник, який розказував про “постановку ” в Алєппо, той , на якого пожалівся убитий хлопчик.

І Бог його почув.

Бог завжди чує своїх дітей.

Ви стали свідками.

Бог справедливий.

Бог великий.

Алах акбар!

І не говоріть, що я вам не казав.