Світла пам’ять Герою! На фронті під Авдіївкою загинув молодий учитель: без батька залишилося двоє синів

На Донбасі під Авдіївкою загинув молодий учитель, батько двох дітей Ігор Бончев з Одеської області. Він чотири роки пропрацював у місцевій школі, викладав фізику та фізкультуру. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення РФ до України, він добровільно вирушив на фронт.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

У школі грав у шахи

Про те, що 31-річний учитель школи села Введенка Одеської області Ігор Бончев загинув, стало відомо 9 лютого. До цього, за словами рідних, три дні не виходив на зв’язок.

“У нього залишилися батьки пенсіонери та двоє маленьких синів – Аркадію 7 років, а Назару – 4. Для них це величезна втрата. Брат Ігоря теж зараз воює”, – розповідає місцева мешканка, яка навчалася із загиблим в одній школі.

Попрощалися з Ігорем Бончевим 14 лютого, на похорон прийшло багато людей. “Він був дуже хорошим хлопцем, добрим, чуйним, розумним. Він був одним із найкращих учнів, гордістю школи. Пам’ятаю, що у школі він завжди грав у шахи, часто вигравав”, – додає дівчина.

У всьому прагнув бути першим

У Надеждівському ліцеї, який закінчив Ігор, про нього відгукуються з теплотою

Класний керівник Ігоря Бончева Людмила Чебан каже, що хлопець добре навчався у школі, його портрет навіть висів на стенді “Гордість школи”.

На перервах він збирав навколо себе хлопців, щоб пограти у шахи чи теніс. Неодноразово завойовував призові місця серед читців гумору на конкурсах одеського письменника Олійника та на “Чистих росах”.

“Наділений артистизмом, умів перевтілюватись в образ, не боявся сцени. Без нього не обходився жоден наш позакласний захід. Якось ми готували пародію на фільм, і жоден із хлопчиків не погоджувався зіграти Катю Пушкареву з фільму “Не родись красивою”. А Ігор взявся і ми виграли цей конкурс.

Після школи ми бачилися лише двічі. Під час однієї із зустрічей він радісно розповідав, що займається армреслінгом і просто сяяв, розповідаючи про свої досягнення. Він завжди прагнув бути першим.

Після 9 класу він вступив до ліцею в Ізмаїлі. Пам’ятаю, як ми відмовляли його маму Ольгу Іванівну, щоби вона не забирала Ігоря. Але змирилися заради його майбутнього. Його дуже не вистачало у класі.

Його мати завжди цікавилася справами своїх синів, особливо молодшого, Ігоря. Вона жила його захопленнями. Страшно уявити, як вона переживе смерть “Ігореші”, так вона його називала. Старший син Євген зараз теж у ЗСУ”.

Людмила Чебан опублікувала на сторінці у Facebook дитячий малюнок Ігоря на тему “Який слід я залишу по собі”. На ньому зображені призери змагань, і на першому місці над фігуркою Ігор написав “Я”.

“Він у всьому прагнув бути першим. У перших рядах він пішов і проти ворога”, – каже вчителька.

Чотири роки тому Ігор почав працювати у школі у селі Введенка. Тоді ж вступив до Південноукраїнського національного педагогічного університету. Колеги згадують, що Ігор був талановитим учителем, його дуже любили діти, а він умів до кожного учня знаходити свій підхід.

За місяць до своєї загибелі Ігор приїжджав у відпустку додому. У Надеждівському ліцеї розповідають, що вони зібрали посилку, в якій були й малюнки дітей для нього та його побратимів.

Гортаючи малюнки, він тоді сказав своїй мамі: “Ось заради кого ми там, ось за що ми стоїмо”. У відповідь Ігор записав невелике відео, в якому подякував дітям за подарунок та підтримку бойового духу солдатів.