Українка Оксана три роки чекала на пересадку легені в Індії, а коли дочекалась – отримала її запалення

Жінка проходить терапію, яка має їй допомогти, щоб знову не довелося чекати на пересадку тепер вже і легень і серця.

Єдина, хто дочекалася трансплантації легень в Індії, але досі продовжує боротьбу за своє життя. Оксана Славунік з дитинства мала проблеми з легенями. П’ять років тому вона вже не могла жити без кисневої підтримки. Держава оплатила пересадку за кордоном, але чекати на операцію довелося 3 роки. Індійські лікарі змогли пересадити лише одну легеню. Одразу по поверненню додому їй стало гірше, йдеться в ТСН.

Оксана не може дихати самостійно, їй важко навіть говорити. Апарат ЕКМО, до якого вона під’єднана, – єдина можливість для жінки жити. “Дуже болять ноги. Усе болить. Ну треба витримати. Сподіваюсь, що лікарі мені допоможуть”, – каже вона.

Зараз вона в стабільному стані, але цей стан стабільно важкий. До її порятунку залучили найкращих лікарів і найсучасніше обладнання.

Це історія боротьби довжиною в усе життя, бо проблеми з легенями в Оксани від народження. Її історію ТСН вже розповідала кілька років тому. Тоді їй було 46 і вона разом із чотирма іншими українцями отримала шанс на трансплантацію легенів за кордоном. За них індійським клінікам Україна перерахувала сотні тисяч доларів, бо в нас такі операції на той час ще не проводили. Там замість року жінці довелося чекати – три.

Вона – одна з двох, хто дочекався на трансплантацію легень, інші стільки часу не мали. Тоді в Індії саме змінилося законодавство. Зокрема, у місті Ченнай донорські органи передусім віддавали місцевим.

Коли в Україні вже пересадили перші легені, вона ще продовжували чекати, бо перенести переліт із кисневим концентратором Оксана не могла. Оксана зрештою дочекалася органу, але пересадити через медичні покази індійські лікарі змогли лише одну легеню. Жінка ще довго проходила реабілітацію. Почала дихати сама і ходити і на початку лютого цьогоріч подружжя вирішило їхати додому. “Один день ми пожили у батьків і колапс. Все стало дуже важко. Поміряли сатурацію – 62”, – пригадує чоловік Оксани.

Причиною було запалення пересаджної легені. Лікарі застосували високотехнологічне лікування, завдяки якому Оксана зараз жива, але дихати без апарату ЕКМО вона не може. “Ця система придумана і працює як тимчасова міра, коли ми повинні вирішити якусь проблему. Тобто є проблема з дихальною системою або з серцево-судинною, або з обома, ми за допомогою ЕКМО можемо вирішувати ці проблеми тимчасово”, – пояснюють лікарі.