УКРАЇНА LIVE

Тіло одного з бійців досі не можуть знайти.

На звільнених територіях вже працює гуманітарна місія “На щиті” – вони займаються тим, що розшукують зниклих безвісти військових, забирають тіла та залишки. Знімальна група ТСН стала свідками однієї з пошукових операцій на Донеччині – семеро бійців потрапили в засідку, росіяни їздили по них технікою, потім ще й вкатали в дорогу грейдером – це трапилося торік у серпні, але одного зі зниклих шукають і досі.

Розвалля замість будинків і скошені, ніби косою, дерева – такий має вигляд так званий Шервудський ліс, місцина поблизу Святогорська, куди приїздили, як на курорт. Зараз тут працює група гуманітарного проєкту “На щиті”, вони шукають і вивозять загиблих воїнів, і зробити це треба якнайшвидше.

На цьому місці вони вже працювали 9 місяців тому, коли ще точилися бої. “Візуально ми їх зібрали, ми думали, що всіх зібрали, бо було 7 тіл, а виявилося, що одного немає, і ми йдемо з пошуковими собаками шукати ще одного”, – розповідає керівник пошукової групи Андрій Чернявський.

Семеро бійців потрапили в засідку в серпні, побратими в пам’ять про них поставили хрест, але чоловіків досі не поховали. “Хотіли зайти ще весною сюди, та нам дощі не давали”, – розповідають пошуковці.

Перед пошуковцями йдуть сапери, а вже за ними – собака Ханна, яка пів життя шукає і живих людей під завалами, і, як от цього разу – загиблих. Вже за кілька метрів пошуків Ханна дає першу позначку. Але це виявляється лише посякнута кров’ю земля, адже російські злочинці перемішали тіла вбитих із ґрунтом. “Найважча робота – це збирати рештки, якщо по них їздили машини, а потім ще й грейдером пройшлися”, – кажуть пошуковці.

Лише на третьому місці, де зупинилася Ханна, перша знахідка – маленька кістка на дорозі, яка дає велику надію для родини нарешті поховати свого воїна достойно. Поряд у траві виявляють ще людські рештки. “Ми до того бійця, якого ми шукаємо, їх не привязуємо. Це можуть бути рештки одного чи рештки кількох”, – пояснюють у групі.

Побратими зниклого 7-го бійця все ж сподіваються, що він виявиться в полоні. “За моєї практики відсотків 50 стають у статус загиблих, а 50 відсотків – це військовослужбовці, яких знаходимо в полоні і повертаємо їх”,- розповідає боєць Сергій, побратима якого і шукають.

За подальші пошуки виявляють фрагмент черепа та вимиті дощем речі одного із загиблих. “Знайшли хрестик, знайшли телефон, а в телефоні знайшли жетон”, – показують пошуковці жетон вже ідентифікованого загиблого бійця.

На одній лише дорозі в лісі за кілька годин Ханна вказала на десяток місць. Пошукова група складає все знайдене до білого мішка, експедиція має повертатися. Але вже зібравшись, знаходять ще кістки та згорілий шолом. Все це поїде на експертизу ДНК, яка теж триватиме понад місяць. Жодної гарантії, що боєць, якого так шукали, після всіх цих зусиль все ж знайшовся. Але кожного дня ця та інші групи знову і знову рушають на місця боїв, шукають стихійні поховання, оглядають поля з квадрокоптерів, проходять десятки кілометрів лісами, щоб усі колись обов’язково повернулися додому.