Вчені спробували пояснити, чому декого так обурюють чайлдфрі

Часи, коли небажання мати дітей, автоматично робило людину соціальною парією, на щастя, в минулому. Але суспільство досі не готове “пробачати” чайлдфрі, особливо жінок.

Це підтвердило дослідження, проведене в Америці, де з 1970-го року кількість жінок, які не хочуть ставати матерями, збільшилася удвічі.

Про це пише The Huffington Post.

Більшість людей продовжує вважати батьківство моральним обов’язком чоловіка та жінки.

Під час експерименту, проведеному в Середньозахідному університеті, піддослідним давали прочитати коротку розповідь про уявну людину, яка перебуває в шлюбі, а потім описати свої почуття щодо цієї людини та визначити, наскільки реалізованою вона є.

Розповіді різнилися між собою лише статтю героя, а ще тим, має чи не має, хоче чи не хоче він або вона мати дітей.

У результаті чайлдфрі обох статей визначалися респондентами як найменш психологічно реалізовані люди, порівняно з тими, хто мав дітей. Гнів, огида, засудження – такі емоції учасників експерименту частіше зустрічалися в описах тих самих чайлдфрі.

На думку керівника дослідження, доктора Леслі Ешберн-Нардо, таке сприйняття чайлдфрі суспільством – покарання за порушення того, що досі вважається соціальною нормою та моральним обов’язком людини, за порушення “ненаписаного соціального контракту”.

“Люди, котрі не слідують очікуваній соціальній ролі, яка базується на поширеному культурному стереотипі є мішенями для негативу, зокрема соціальних та економічних санкцій та саботажу”, – констатує дослідниця.

На її думку, зокрема свідома бездітність є “останнім жіночим табу”. Жінок-чайлдфрі часто сприймають як егоїстичних та поведених на кар’єрі. Між іншим, дослідження, проведене в 2011-му році в Австралії, показало, що бездітні жінки мають більше проблем зі здоров’ям, як фізичним, так і психологічним, порівняно з ровесницями, в яких є діти. Цілком імовірно, що почасти й це пов’язано з “соціальним тавром”, яке несуть на собі перші.

А ще встанвлено, що чайлдфрі обох статей зазнають дискримінації на роботі, наприклад, коли розглядається питання гнучкості графіку.