УКРАЇНА LIVE

На початку серпня, одразу після прибуття до військової частини, помер мобілізований з Одещини 29-річний Борис Глушак. Він хворів на епілепсію, не бачив на одне око і мав вади психічного розвитку, та медкомісія за 20 хвилин визнала його здоровим. Як і чому ТЦК відправив чергового (!) каліку на смерть – історія про тотальну корупцію і воєнкома із тюрми.

У Ширяєвому Одеської області нещодавно поховали Бориса Глушака, який з дитинства працював на місцевому ринку. У чоловіка була затримка психічного розвитку, епілепсія та схильність до алкоголізму, пише УНІАН. Раніше його знали тільки у рідному селищі, а тепер – вся країна. Адже Боря помер, як би грубо це не звучало, не під прилавком на базарі, а у військовій частині – внаслідок епілептичного нападу, який стався одразу після призову.

Мабуть, якби його військова служба була довшою, він би отримав позивний “Позитивчик” – саме так за веселий характер та безвідмовність називали його односельці. Але цього не відбулося, і тепер у його смерті люди звинувачують співробітників військкомату та медиків. Адже про “особливості” Бориса знали всі місцеві жителі, включаючи лікарів.

За інформацією Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Глушак помер після нападу епілепсії у перший же день служби – пізно ввечері 1 серпня, у військовій частині.

У зв’язку з цим правоохоронці почали розслідувати його загибель як навмисне вбивство. Також на предмет можливого недбалого ставлення до військової служби перевіряють посадових осіб Березівського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) Одеської області та працівників медичної служби військової частини. Крім цього, розслідується законність призову чоловіка до армії.

Не бачив на праве око і заїкався

Як розповіла УНІАН матір померлого – Валентина, Борис офіційного статусу людини з інвалідністю не мав, але з 11-річного віку перебував на диспансерному обліку з діагнозом “затримка психічного розвитку”. Вистачало й інших проблем зі здоров’ям. Коли Борі було три роки, діти штовхнули його у багаття: результат – опік обох ніжок. Після пережитого шоку та болю хлопчик почав сильно заїкатися – дефект так і залишився на все життя. Потім, вже підлітком, він впав з велосипеда та сильно вдарився головою. Після цієї травми лікувався у неврологічному відділенні, але наслідки залишилися назавжди – праве око практично не бачило.

Через заїкання Борис дуже засмучувався, до школи ходив з небажанням, зате з радістю бігав на ринок.

“На нашому базарі Борька з’явився десь 10-річним хлопчиськом. З того часу там і працював: допомагав торгувати, грузив ящики, підносив товар. Ще сапав городи, робив нехитрий ремонт, реанімував старі кнопкові телефони, магнітофони. При цьому, попри нелегке життя, залишався добрим, привітним і ніколи нічого не крав”, – розповіла УНІАН одна із жительок Ширяєвого.

Так склалося, що Борьку знало все селище. Маленький, на вигляд непоказний, але життєрадісний хлопчина став місцевим улюбленцем. Кажуть, на ринку його дуже любили, а він обожнював дітей та тварин. Міг усі гроші, які заробив за день, витратити на м’ясо для зграї собак, або спустити на пиво знайомим.

“На жаль, він випивав. А потім почалася епілепсія. Перший напад був років шість тому… А одного разу в Одесі він знепритомнів просто на вулиці. Люди побачили, викликали невідкладну допомогу, яка відвезла його до психіатричної лікарні. Там ми Борю знайшли за кілька днів. Виявилося, у нього сильне алкогольне отруєння…”, – розповіла мати Бориса.

За її словами, напади повторювалися неодноразово: на вулиці, на ринку, на автостанції. Так, цьогоріч у лютому він знову потрапив до лікарні – з непритомного стану його виводили 13 годин. За словами матері, після цього випадку хлопець довго не пив, а потім знову зірвався.

Був патріотом і хотів служити

Варто зазначити, що Борис був патріотом України. Хотів сам служити – та з 2014 року кілька разів звертався до місцевого військкомату, звідки його відправляли додому, як то кажуть, від гріха подалі. Цю інформацію УНІАН підтвердили кілька людей.

“Так, Боря випивав, але не крав, не жебракував, а чесно заробляв копійку на життя. Справді, просився до армії, але попередній військком йому відмовив через непридатність до служби. У нашого “Позитивчика” були проблеми зі здоров’ям і, щоб це побачити, не треба бути медиком… Він завжди був безвідмовним. Можливо, його безвідмовністю і скористалися, забравши служити прямо з робочого місця…”, – стверджує місцева жителька Валентина Галушина.

Борис Глушак після одного з приступів епілепсії / фото надане Павлом Паламарчуком

Як зазначає мати хлопця, вона має ще чотирьох синів, але й уявити не могла, що під мобілізацію потрапить саме Борис. За її даними, представники військкомату приїхали на ринок цілеспрямовано – саме за ним. Очевидці одразу про все повідомили їй телефоном, і вона кинулася у військкомат – дісталася хвилин за п’ять велосипедом.

“Всередину мене не пустили. Сказали, мовляв, повезли сина до поліклініки. Я туди, але й там його не знайшла. Оббігала всі коридори. Порожньо! Ні відвідувачів, ні лікарів, ні санітарок… Повернулась у військкомат, а мені кажуть, мовляв, уже хвилин двадцять як твого Борю відправили до частини”, – розповіла пані Глушак.

Вона стверджує, що забрали Бориса навіть без паспорта (!), який хлопець десь загубив раніше – у нього була лише стара ксерокопія документа. Також, за словами Валентини, медкомісія тривала не більше 20 хвилин, а обстеження включало лише аналіз крові та флюорографію. За всіх профільних фахівців розписалася одна людина – керівник військово-лікарської комісії (ВЛК) при ТЦК. Саме ця особа підписала смертний вирок Борі.

Вже вранці наступного дня, 1 серпня, матері повідомили, що у Бориса стався епілептичний напад. Сказали, мовляв, йому надали допомогу та планують відправити додому. Але ввечері “Позитивчик” помер, згідно зі свідоцтвом про смерть, – від “неуточненого набряку головного мозку”.

Місцеві розповідають, що попрощатися з Борисом прийшла сила-силенна людей. Особливо було багато дітей, яких він обожнював.

“Ніхто навіть уявити не міг, що Борькіна смерть так на нас вплине, ми наче осиротіли. Ринок здається мертвим…”, – кажуть люди.

Після того, що сталося, жителі селища розлютилися і вимагають притягнути винних до відповідальності. За словами ширяївців, бізнесмен у погонах, який приблизно півроку очолює місцевий військкомат, раніше був начальником однієї з виправних колоній в Одесі. Кажуть, цей чоловік – жорсткий, з амбіціями, і люди його побоюються.

“Багато заляканих – про те, що відбувається всередині військкомату, вже ходять легенди… Був у нас один хлопець, який народився хворим, увесь час з мамою ходив – як велике теля, так йому вручили повістку, пригрозили, мовляв, треба прийти у військкомат, а він від страху… повісився”, – каже мати Бориса.

(Не)добровільна згода

Про подробиці мобілізації Глушака розповів громадський активіст Павло Паламарчук: “Ще можна повірити, що про здоров’я Бориса міг не знати відносно новий очільник військкому, але його підлеглі точно були в курсі. Як і керівник військово-лікувальної комісії при ТЦК і СП – той же лікар-психіатр, який визнав придатним до військової служби людину із затримкою психічного розвитку, яка зловживає алкоголем і страждає від епілепсії! Зазначу, що менше ніж за три роки через напади епілепсії Глушаку швидку допомогу викликали шість разів, і лікар-психіатр у маленькому селищі про це не знала?!”.

Він зазначає, що “прискорена мобілізація” пройшла за сприяння військкома, а Глушаком займався особисто начальник мобілізаційного відділу. За даними джерел активіста, придатність до військової служби Глушака, окрім керівника ВЛК – психіатра центральної районної лікарні, “встановлювали” дві медсестри. Потім хлопця відвезли до Березівського районного ТЦК, де нібито змусили підписати заяву про добровільну згоду на військову службу.

“Підпис Бориса Глушака справді є, але люди з такими проблемами зі здоров’ям не в змозі адекватно оцінювати свої вчинки. Не можу уявити, як, зокрема, лікарі могли не помітити, що перед ними хвора людина”, – констатує активіст.

За його інформацією, голова ВЛК вже доповіла своєму керівництву, що Глушак на диспансерному обліку нібито ніколи не перебував, на стан здоров’я не скаржився, на алкоголізм не страждав і на всіх паперах стоїть його підпис – про добровільну згоду на військову службу.

Про смерть Бориса рідні розповіли ширяївцям, які зараз перебувають на передовій. Військові зв’язалися з кореспондентом УНІАН та підтвердили, що знали хлопця з дитинства. Він відрізнявся, за їх словами, “дитячим розумом” і мріяв стати танкістом.

“Нам незрозуміла адекватність лікарів, які визнали нашого Борьку здоровим. Вони не розуміють, що така людина у бою може неправильно оцінити ситуацію та “на емоціях” повернути зброю проти своїх?! Хто тоді за це відповість?!”, – обурені військовослужбовці.

Як зазначає Паламарчук, кримінальні провадження щодо смерті Глушака стосуються його як мобілізованого. Зокрема розслідується, чи було надано адекватну допомогу у військовій частині (після епілептичного нападу), чи коректні дії місцевого центру комплектування тощо. Але жодна з цих справ не стосується лікарів ВЛК, які, як вважає активіст, винні не менше за співробітників військкомату.

Непридатні до служби призовники як товар

Кореспондент УНІАН запитав у захисників України, які приїхали до Одеси у коротку відпустку й прогулювались узбережжям у районі пляжу Аркадія – неподалік дорогих розважальних закладів, що вони думають про призовну кампанію.

“Ми просто шоковані – вишукано одягнені, здорові, накачані “бугаї” скачуть на дискотеці, курять кальяни, б’ють один одному морди, п’ють та іржуть… Наче війни в Україні немає… І, хотілося б знати, а де ТЦКшники? Чому тут нікого “не пакують”, не вручають повістки, не відвозять у військкомат? Тут тільки з тих, що релаксують, можна сформувати батальйон, а з охоронців закладів – десантно-штурмову роту”, – каже боєць Олександр.

Його товариш Андрій теж з передової, він родом з невеликого селища в Одеській області. Каже, що у селах молодих чоловіків майже не лишилося, бо має місце незбалансований призов.

“Ось, наприклад, із Ширяєва, в якому проживає кілька тисяч людей, потрібно (за планом) призвати трьох осіб, а з Пересипського району Одеси, де 200 тисяч жителів – п’ятьох. Дисбаланс – очевидний, але саме це і відбувається… При цьому, “батальйон Монако” – депутати, їхні діти, ряд чиновників, просто “багатенькі Буратіно” почуваються дуже спокійно, бо відкупилися. Але план воєнкому треба виконувати – ось замість одного з тих, хто відкупився, Борис і потрапив під мобілізацію”, – вважає Андрій.

Звісно, тил теж має працювати. І для необхідних в інфраструктурі, промисловості, фермерських господарствах тощо фахівців існує бронь. Однак, як зазначає Паламарчук, в Аркадії відпочивають аж ніяк не необхідні місту та країні грамотні фахівці.

За даними активіста, у курортній зоні Одеси, зокрема, у певних розважальних закладах, представники ТЦК не з’являються тому, що, крім ризику зустрітися з “небожителями” від влади чи великими комерсантами, є інформація про нібито “частку” в одеському розважальному бізнесі одного з військкомів.

“Йдеться про заарештованого нещодавно воєнкома Євгена Борисова – неофіційного співвласника одного з найпопулярніших клубів…”, – зазначає Паламарчук.

Якщо хтось забув – Борисов – це саме той воєнком, який “намобілізував” собі, за даними слідства, сотні мільйонів і придбав віллу в Іспанії під час війни.

Отже, за інформацією Паламарчука, окремі представники ТЦК за гроші видають чоловікам документи про непридатність до військової служби, що часто не підтверджується первинними медичними документами. Також вони беруть гроші з власників спортивних та розважальних закладів, щоб ті могли спокійно працювати і не боятися вручення повісток їхнім клієнтам.

“Потім, щоб виконати план по мобілізації, гребуть таких як Борис. Саме це викликає обурення у людей”, – наголошує Паламарчук.

Тобто, щоб придатний до служби багатій міг відпочивати і не служити, на його місце до лав ЗСУ “продають”, немов безправну худобу, бідного і хворого, який під призов не мав би підлягати.

Паламарчук розповідає про численні приклади несправедливої мобілізації. Зокрема, про чоловіка без щелепи, який не встиг завершити протезування, хлопця з нирковою недостатністю, що живе на діалізі, хворого на рак, якого “зняли” з маршрутки дорогою до онкологічного диспансеру…

Після “одеських скандалів” у військкоматах країни почалися тотальні перевірки, стало відомо про кричущі порушення ще в кількох регіонах, а саме – про нечуване хабарництво співробітників ТЦК, які неймовірно збагатилися під час війни. Президент України Володимир Зеленський заявив про відкриття понад сотні кримінальних проваджень щодо посадових осіб ТКЦ. Він ухвалив рішення про усунення з посад усіх обласних військкомів. Також глава держави анонсував засідання РНБО щодо діяльності військово-лікарських комісій та пообіцяв результати. А чи будуть вони? Подивимось.