УКРАЇНА LIVE

16 лютого 2023 року у боях за Україну загинув доброволець Андреас Галоцці з Франції. Йому назавжди буде 22 роки, чоловік ніби знав, що скоро його не стане, а тому залишив останнє послання для мами. Ці слова розбивають серце.

Що перед смертю писав француз, розповідає РБК-Україна (проект Styler) з посиланням на сюжет журналістки Вікторії Гнатюк для ТСН.ua.

Що відомо про добровольця
Галоцці народився та виріс у Бургундії, він мріяв стати військовим та з 2020 року служив у 17-го інженерно-парашутного полку Франції. У перші дні повномасштабної війни чоловік вирішив захищати Україну.

Він вступив до Інтернаціонального легіону та отримав позивний “Френчі”. Француз був рішучім, розповідали його побратими. Галоцці з дитинства знав про останні слова свого діда, який загинув у Першій світовій та перед смертю сказав: “Все добре”.

“Мамо, мені добре там, де я зараз; я знаю, для чого я приїхав. Я розумію, на що я йду. Мамо, тут 14–18 роки Першої світової війни в XXI сторіччі”, – казав він своїй мамі про війну.

Що доброволець написав в останньому посланні
У лютому 2023 року чоловік віддав життя у боях під Сватовим, в Луганській області. А днями, напередодні роковин загибелі добровольця, його друг оприлюднив останні слова, які після себе залишив француз.

Чоловік ніби відчував, що скоро його не стане. А тому написав записку, аби його матір зуміла знайти в його телефоні нотатку з останнім посланням.

“Війна – це прокляття людства, тому, що війна ніколи не вмирає. Завжди будуть справедливі причини, за які варто битися та вмирати за необхідності, боротися проти божевільних, які хочуть зруйнувати все, що їх оточує заради власного его…Нічого іншого, крім дрібниць. Врятувати мене могло лише диво”, – написав захисник України.

Окрім цього, француз додав ще одну нотатку, яку назвав “Останні слова”. У ній він щемливо звернувся до матері.

“Моя найдорожча мама, люба родина, мої вірні друзі. Для мене війна скінчилася, але я ні про що не жалкую, я бачив достатньо героїзму і страхіть. Я молюся, щоб ваша доля була більш милостива. Наше життя – коротке”, – писав військовий.

“Я вдячний небу за всі радості, за все щастя та випробування, які приготувала мені доля. Моє життя було чудове і майже наповнене. Ці декілька фраз будуть моїми останніми. Я прожив свої останні години, переглядаючи усі фото з вами, мої дорогоцінні спогади”, – додавав він.

Окрім цього, француз зазначав, що знав про небезпеку, але не зміг не поїхати “у центр цього пекла”. Адже війна, за його словами, “робить людей божевільними”.

“Я виконав свій обов’язок, відстояв честь Франції, України і Європи. Я не відчуваю жодних докорів сумління щодо від’їзду в Україну, я знайшов сенс свого життя та своїх переконань. Єдине, про що жалкую, можливо, це те, що не мав часу покохати когось усім своїм серцем”, – йшлося у його останньому листі.

“Сподіваюся, ви знайдете сили мене пробачити і Господь хотів би, можливо, об’єднати нас на небі або в іншому місці, роз’єднавши нас на цій землі. Не забувайте ніколи солдатів, які загинули за праве діло. Я ніколи вас не забуду, я люблю вас”, – такими словами закінчилося послання добровольця.