Як прожити достойне життя?

Наше життя… Воно наповнене як позитивними, так і негативними моментами, та все з часом минає, зникають старі рани, з’являються нові. І так з надією, що там, на небі нам буде краще плине наше перебування на Землі. Та перш ніж потрапити на небо, потрібно прожити достойне життя, не просто чекати з дня на день, «тягнути нитку», а пам’ятати, що кожна хвилина є даром Божим, якщо усі ці миті ми не проживемо гідно, то і на старість, навіть, не буде чого згадати. У кожного на небі є своя книга, де записана уся наша доля, та якщо її відкрити, то ми побачимо лише чисті сторінки. Лише ми повинні ці сторінки заповнити хорошими справами, молитвою, досягнути чогось в житті, докласти усіх зусиль, щоб здійснились наші мрії. Звичайно, що не завжди буде радість, буває і сум, горе та після цього звичайний день здається святом. Бог посилає нам випробування, щоб збільшити нашу віру, щоб цінувати усе, що ми маємо.

Кожен каже, що йому погано жити, завжди якісь проблеми, але якщо оглянутись на інших людей, то зрозуміємо, що у нас все ще добре. Навіть за усмішками зірок чи інших людей ховається якесь горе. Просто нам так здається, що у них немає проблем, та якщо б ми усі були в курсі їхніх трагедій, то б дуже здивувались. Бог посилає випробування іншим також, щоб перевірити і нас. Скільки ми чуємо по телебаченні історій про хворих дітей, скільки грошей їм потрібно на лікування. Але і скільки людей живе в місті Львові? Навіть якщо б кожен пожертвував цій дитині по 1грн, то, як не дивно, назбиралась б і ціла сума. Та ми завжди думаємо: «Що ж моя гривня може допомогти, це лише крапля в морі!». Адже лише у єдності сила!

Кожен із нас має якісь недоліки, свої вади, «але якщо довіритись Богові, Він через нашу недосконалість може вчинити чудо». Тут зразу пригадується історія про потріскану амфору. Коли селянин возив двома арфами воду із кринички до села, та одна була ціла і гарна, а інша потріскана, з якої по дорозі виливалась половина води. Потріскана амфора поросила в господаря, щоб той більше її не використовував, але селянин показав, що дорога від кринички до села засіяна квітами завдяки тому, що амфора їх поливала.

Так само і ми через наші недоліки себе недооцінюємо, та не помічаємо, що цим і допомагаємо комусь, адже не буває на світі ідеальних людей та бувають дива створені Богом.

Тож давайте проживемо достойне життя, таке, щоб нами пишався Бог і щоб наше існування не вимірювалось лише знаком «тире» між датою народження і датою смерті…