УКРАЇНА LIVE

До такого потрібно бути готовим

Мобілізація в Україні йде своєю чергою, але зрідка відбуваються скандали, які провокують появу низки чуток щодо самого процесу мобілізації та дій представників ТЦК. Наприклад, нещодавно в мережі почали обговорювати, що чоловікам заборонено пересуватися Україною без повідомлення ТЦК про свої дії.

Докладніше про те, що заборонили робити чоловікам, без повідомлення ТЦК, повідомляє Судово-юридична газета.

Шевченківський районний суд міста Чернівці у своєму рішенні від 31 травня 2024 року у справі №727/4556/24 зазначив, що законодавством України встановлено заборону на зміну місця проживання без дозволу керівника уповноваженого територіального центру комплектування (ТЦК), а не заборону пересування територією України.

Обставини справи
Чоловік звернувся до суду з позовом проти ТЦК про відміну постанови, за якою його притягнули до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 та за ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), наклавши штраф у розмірі 4250 грн. Зі змісту постанови випливає, що 17 квітня 2024 року чоловік виїхав з місця проживання без дозволу начальника ТЦК, де він перебуває на обліку як військовозобов’язаний. Тим самим він порушив вимоги ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» №2232-ХІІ, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Того ж дня, 17 квітня 2024 року, о 17:10 він відмовився від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Чоловік стверджує, що 17 квітня 2024 року його затримали невстановлені особи у військовій формі та примусово доставили до ТЦК, де він утримувався майже цілий день без складання будь-яких протоколів про затримання. На момент затримання він був хворий, що підтверджується консультативним висновком сімейного лікаря від 9 квітня 2024 року. Також він зазначив, що з 18 грудня 2023 року по 27 лютого 2024 року проходив курс оздоровчих процедур із діагнозом міофасціальний больовий синдром.

Чоловік заявив, що не змінював місце проживання, а перебував у Чернівецькій області на лікуванні. Він наголосив, що законодавством встановлено заборону на зміну місця проживання без дозволу керівника ТЦК, а не заборону на пересування територією України. Представник ТЦК у суді зазначив, що свобода пересування в Україні регулюється абзацом 2 статті 3 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», де зазначено, що свобода пересування означає право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства на законних підставах, що знаходяться в Україні, вільно переміщатися територією країни. Проте, за умов воєнного часу, згідно з ч. 4 ст. 37 Закону №2232-XII, забороняється виїзд призовників, військовозобов’язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного ТЦК.

Вирок суду
Суд встановив, що позивач перебуває на обліку до ТЦК з 25 вересня 2015 року та підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Однак він перебуває у розшуку з 3 березня 2023 року. 17 квітня 2024 року позивача було виявлено та зупинено у місті Чернівці, після чого доставлено до приміщення ТЦК. Чоловік стверджує, що не змінював місце проживання, а перебував на лікуванні у Чернівцях. На підтвердження своїх слів він надав довідку клініки від 22 квітня 2024 року, згідно з якою з 18 грудня 2023 року до 27 лютого 2024 року проходив курс оздоровчих процедур. Рекомендовано повторний курс з 18 квітня 2024 року. Суд також отримав консультативний висновок сімейного лікаря.

Суд зазначив, що Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» забороняє виїзд призовників, військовозобов’язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника ТЦК у воєнний час. Проте, суд наголосив, що заборона стосується саме зміни місця проживання, а не переміщення територією України. З паспорта позивача видно, що його єдине місце проживання залишається незмінним. Таким чином, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП безпідставно.

Щодо притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду, суд зазначив, що уповноваженими особами ТЦК було складено направлення на медичний огляд ВЛК, від якого позивач відмовився. Це підтверджується актом відмовитися від проходження медичного огляду, складеним у присутності свідків.

Суд задовольнив позов частково, скасувавши постанову ТЦК щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Натомість суд змінив міру адміністративного стягнення, зменшивши штраф з 4250 грн до 1700 грн. В решті позовних вимог суд відмовив.