Андрій Дорошенко та Іван Пилипчук – сусіди.
Хоч вони, як кажуть, не дуже цілуються, але живуть, як уподобає сусідам: тихо та мирно. Андрій, хороший хазяїн, поважає дружину Дуню, не п’є, працює столяром у “Міжколгоспбуді”. А у Івана життя не ладиться. Працює на залізниці, любить випити, б’є дружину, бешкетує. Ото, як приходить із роботи п’яний, то жінка не пускає його в хату. То він і спить під дверима, або серед двору на траві. А коли похолодало, тоді Іван облюбував собі місце для відпочинку на горищі хліва у сусіда Андрія.
От жінка Андрія викопала на городі часник та цибулю, розстелила все на горищі, щоб просихало і сушилось, і спускається по драбині вниз, як в той час відкривається хвіртка й у двір входить Андрій.
— О, чого це ти приїхав так рано, говорив, що до неділі не будеш, що роботи багато? – зустріла вона чоловіка запитанням.
— Переводять на другий об’єкт робити вікна та двері, то приїхав за інструментом, — неохоче відповів він.
— Може тобі його зняти? – каже Дуся.
— Ні! Я сам, ти не знаєш, який мені треба. Андрій піднявся на горище. Ухопив оберемок сіна, згріб під себе, перекинув на друге місце, потім ще раз і ще… І що це? Під сіном лежить Іван, підібгавши ноги під себе.
— А ти чого тут? – здивувався Андрій.
— Я, я, е-е-е! Відпочиваю, — заікаючись, промимрив той.
Той піднявся на ноги, що є сили рвонув вперед, ударив Андрія коліном у живіт, сплигнув на землю і подався з двору.
Андрій теж зіскочив з горища, але за сусідом не побіг, а подався у хату.
— Так он чого вона питала, чому я приїхав так рано, — мимрив про себе, — шлюха погана. Я зараз тобі розповім, чого приїхав, — він відстебнув ременя з залізною бляхою, підбіг до переляканої жінки, уперезав раз, другий, а потім давай хлистати її по плечах, по спині, по сідниці, приказуючи:
— Ось, чого я приїхав, ось чого… Чоловіка відправить на роботу, а сама з чужими чоловікаии на горищі тирлиться.
— Андрію, що ти робиш, — кричала Дуня, захищаючись рукою від ударів. – Ти збожеволів, я його і не бачила. Навіщо мені той п”яниця, я тебе одного кохаю, послухай мене, це правда.
Але Андрій її не слухав, бив жінку, аж поки та не втратила свідомість. В той же день, зібрав інструменти і поїхав на село. А через тиждень повернувся до хати, закидав у валізу необхідні пожитки, а все те що залишилось спалив серед двору.
Дуня плакала, падала йому у ноги, Богом клялась. Але той був не вблаганний.
— Зі шлюхою розмовляти не хочу, — і пішов з хати. З тих пір більше не з’являвся там, де покинув свою „не вірну” дружину.
Дуня їздила у те село, де мав працювати Андрій, але його там вже не було. Люди казали, що виїхав він до Америки.
Микола ЯРМАК, м.Чернігів
У 2025 році чорнобильці зможуть отримати надбавки до пенсій в розмірі 2361 грн. Про це…
В Україні вже почали вручати повістки через пошту. Але суттєве покращення мобілізаційного процесу поки не…
Погода у грудні в Україні дійсно дивує. Спершу сонячно, потім захурделить чи заллє дощами. З…
Нововведення обіцяють принести значні зміни, які позитивно позначаться на кожній родині та допоможуть виховувати нове…
Недотримання цієї вимоги може призвести до неприємних наслідків, включаючи повернення незаконно виплачених коштів Для багатьох…
Ситуація починає набувати дедалі більших масштабів, і зниження мобілізаційного віку стане точкою неповернення На початку…