“Вдома ми розмовляємо одне з одним гарною мовою… вона не уривчаста, а сповнена емоцій. Не все ідеально – але тут наш дім”.
Це слова 17-річної Кассандри Шао, чиє зворушливе вступне есе привернуло увагу багатьох університетів США та світу.
Дівчина, яка народилась у Малайзії, а зараз мешкає в Каліфорнії, написала в цьому есе про непростий досвід оволодіння англійською мовою з позиції дитини, яка зростає у сім’ї іммігрантів.
У відповідь її прийняли на навчання всі вісім університетів так званої “Ліги плюща” (найкращі і найстаріші університети США), включно з Гарвардським, Принстонським і Єльським. Вона ще не вирішила, який університет обере, і планує відвідати кілька з них найближчими тижнями.
“Розуміння своєї ідентичності та бажання бути прийнятою в суспільстві – це прагнення, близькі й зрозумілі багатьом. Я хотіла поділитися частинкою свого домашнього життя, стосунків з мамою, свого та її досвіду”, – сказала вона кореспонденту BBC News.
Батько Кассандри – тайванець, а мати – малайзійка. Її раннє дитинство пройшло у південному штаті Джохор, а коли їй було п’ять, сім’я переїхала до Сполучених Штатів.
“Я сумую за Малайзією і часто думаю про рідну землю. В дитинстві я любила запускати повітряних зміїв, ходити на ринок, бавитися хлопавками. З перших років я балакала на суміші китайської, малайської та англійської мов”, – розповідає вона з теплотою в голосі.
Утім, подолати мовний бар’єр у чужій країні виявилось непросто. В своєму есе Кассандра пригадує “принизливий випадок”, що стався з її мамою на навчанні. Викладач розкритикував роботу, яку вона написала англійською мовою, і до критики зі сміхом доєднались інші студенти.
Та була одна студентка, яка швидко прийшла мамі на захист. “Вона взяла маму під крило й терпляче навчала її поєднувати уривки мови у цілісні речення. Ця жінка вступилася за слабшу подругу й своїми словами дала відсіч кривдникам”, – пише Кассандра.
Проте на цьому труднощі не закінчились. “Мама звернулася по допомогу з англійською і до мене – щоб білі тітоньки в супермаркеті не насміхалися над її вимовою”.
“Це нелегко. Поправляючи її, я відчуваю певну провину. Протяжні голосні, подвоєні приголосні – я й сама ще вчуся. Часом я свідомо пропускаю помилки, щоб не зачіпати її самолюбство. Та можливо, насправді це рятує моє самолюбство, а їй лише шкодить”.
“Моє есе відображає цінності, справді близькі моєму серцю: наприклад, важливість допомоги людям без голосу, навіть якщо ти сам ще не впевнений, що знайшов свій власний голос”, – каже Кассандра.
Труднощі окупились: дівчина закінчила школу з відзнакою. Її мати пишається досягненнями дочки.
“Ми з Кассандрою разом плакали, відкриваючи листи з університетів з повідомленнями про те, що її прийнято. Вона проявила зрілість і мудрість не лише в навчанні, а й у стосунках з людьми”, – каже мати.
Кассандра не приховує любові до мами та захоплення нею: “Мама – мій взірець. Вона допомагає мені твердо стояти на землі та не лише мріяти, а й діяти у напрямку звершення цих мрій. Я захоплююсь її пристрастю до життя, її сміливістю, душевністю та чесністю”.
Новини про дивовижний успіх Кассандри поширились інтернетом, і користувачі соцмереж поспішили її привітати.
“Вступити в усі вісім університетів “Ліги плюща” – це неймовірно! Прочитавши твоє есе, я не маю сумнівів: ти на це заслуговуєш!” – написав користувач Facebook Леон Бурке.
“Яке прекрасне й щире есе! Мені дуже сподобалось те, як ця дівчина осмислює свій досвід і свою ідентичність”, – написав у Twitter юзер Арден Чо.
Багато хто зауважив, що думки Кассандри їм дуже зрозумілі і близькі.
“Ти – прекрасна оповідачка, бо вмієш утримувати інтерес і разом з тим писати просто і щиро. Хоч би який університет ти не обрала, надіюсь, його викладачі зуміють правильно скерувати твій талант, ентузіазм і старанність”, – пише користувачка під ніком @RainbowRose93.
А Сінтія Лоу з Сінгапуру хвалить Кассандру за “надзвичайні досягнення, як на такий юний вік”.
“Ровесники цієї дівчини, коли й стають відомими, то переважно іншими, поверхневими шляхами. У часи, коли охочі до слави наслідують пані Кардашян, приємно чути, що хтось потрапив у новини завдяки сумлінній праці. Молодець!”
Що ж каже сама Кассандра про своє покоління?
“Я пишаюся тим, що до нього належу. Сьогодні, як ніколи, молодь визнає важливість того, щоб кожен знайшов свій голос”, – каже вона.
“Мої ровесники захищають свої переконання і не бояться чинити опір явищам, які для них неприйнятні. Ми – майбутнє, і це майбутнє яскраве”, – констатує дівчина.
Мене звати Артем, позивний «Єбош». Я – оператор БПЛА 5 окремої штурмової Київської бригади. У…
Можливо — на емоціях. Можливо — від втоми. Можливо — тому що в якийсь момент…
Ми шукаємо людей, які готові долучитися до нашої команди. Ти можеш обрати напрямок служби, що…
Ми не просто тримаємо оборону — ми стаємо майстрами своєї справи. Кожен вибух на полігоні,…
Скандал із блогеркою Юлією Вербою, яка разом зі своїм обранцем “пожартувала”, залишивши офіціанту чайові російськими…
На початку грудня, після поїздки до шелтера «Місто добра», я сказав прямо: жодних відписок і…