Коли ти вчителька, але треба бути мамою. Педагогиня, син якої не вивчив вірш на урок, поділилась цікавим досвідом

Вчителька з Харкова Галина Сищук поділилась досвідом, як вона підтримала свого сина, який навчається в її класі, коли він дуже засмутився, адже не встиг вивчити вірш на урок. Педагогиня, порадила всім учням протягом пʼяти днів вчити по частинам текст, аби не робити цього за один раз. Проте як і більшість школярів, хлопчику хотілося погратися, а не готуватися до заняття. Тож ввечері, напередодні школи, він почав вчити вірш і не впорався, адже він був нелегким.

Коли ж її син почав плакати через це, жінка не стала використовувати фразу “я ж казала”, яка часто виривається у батьків у таких випадках. Натомість, педагогиня допомагала заспокоїтися, обіймала і говорила про те, що їй шкода, що так трапилося, і вона не хоче, аби навчання було таким страждальним. У дописі у Facebook вона поділилась, що мамам і татам потрібно бути поруч у таких випадках і підтримувати дітей, коли вони отримують власний досвід.

“Пройшов четвер, пройшла пʼятниця, я бачу, що віршик не вчиться. І мені дуже важко було мовчати, бо мама, то є мама. Тим більше та мама, яка знає, що точно був заданий вірш. Субота, неділя, я бачу що дитина зайнята своїми справами. Віршик нібито читався там колись, але нормально не вчився. І ось неділя, девʼята вечора вже, ми робимо всі свої вечірні справи, готуємося до сну. Проходжу я повз дитячу кімнату і чую вий, такий задушевний плач, дуже страждальний”, – ділиться Сищук.

Хлопчик розповів, що почав вчити вірш, але він легко не вчиться. І він зрозумів, що замість того, щоб виконувати завдання, він цілий день грав. А тепер зіштовхнувся з тим, що не має часу і вже не встигає.

“І ось воно оце “я ж казала”, яке “підвалює” одразу вирватися у кожної мами. І я дуже пишаюся, що я цього разу змогла не висловити цього. Найкращий варіант батьківства – це не бути “наганяйлом” і бігати: “роби-роби-роби, я ж тобі сказала, мільйон разів тобі повторила, а ти не робиш, який ти поганий”. Ні, я люблю свою дитину, він не поганий, він робить помилки. І я хочу бути поряд тоді, коли йому погано”, – додає жінка.

Вона зауважує, що є речі, за які діти самі можуть відповідати, це не нашкодить їхньому здоровʼю та не впливає на їхнє майбутнє життя, як-от вивчення віршика. У таких випадках не варто влазити “зі своєю наукою”, а просто бути поруч та дати можливість отримати свій досвід.

“Дитина тепер краще керує своїм часом, і тепер те, що проговорено, коли треба робити – робить вчасно. Проте розумію, що це ненадовго і буде така ситуація, в якій дитині треба буде отримати досвід. Коли ви віддаєте пульт керування життям дитині, звісно, не про все йдеться, і не можна сприймати це буквально, то дитина отримує найцінніший в світі досвід. Досвід про те, що якщо мені погано, то я не один”, – ділиться педагогиня.

Вона зауважила, що така реакція у батьків виходить не завжди, проте вона на власному досвіді впевнилася, що це все ж працює.