УКРАЇНА LIVE

У ТЦК та СП розповіли українцям, як усе нібито відбуватися і що треба змінити у мобілізації в країні.

На тлі війни, що триває, в ТЦК і СП опинилися під пильною увагою громадськості. Звинувачення варіюються від корупції у медичних комісіях до сприяння незаконному перетину кордону.

Колишній солдат Олександр Бондарчук, як повідомляє «hromadske», який служив у 110 бригаді до переходу на посаду в ТЦК Звягельського району, пролив світло на труднощі, з якими стикаються співробітники військового обліку.

Після року бойової служби Бондарчук відновив службу в ТЦК у листопаді 2024 року, очікуючи на менш інтенсивне навантаження. Офіційно призначений оператором документаційної підтримки, його щоденні обов’язки, проте, обертаються навколо прямого спілкування з військовозобов’язаними та їхніми сім’ями.

До повномасштабного вторгнення Росії військові облікові пункти насамперед відповідали за документацію та соціальні послуги. У перші місяці війни їхнє основне завдання полягало в роботі з добровольцями, які добровільно вступали до лав Збройних сил. Однак згодом ситуація змінилася, і TЦК стали центральними у зусиллях щодо обов’язкової мобілізації.

Як повідомляється, багато громадян України все більше асоціюють персонал TЦК нібито з проблемами війни, питаннями прикордонного контролю та передбачуваними маніпуляціями у медичних комісіях.

Деякі ставлять під сумнів справедливість процесу мобілізації, висловлюючи розчарування тим, чому деякі особи отримують повістки, а інші, мабуть, ухиляються від військової служби. Ця недовіра, що зростала, призвела до негативного ставлення до осіб, відповідальних за процедури набору.

Зокрема, представники TЦК часто стикаються з ворожістю з боку осіб, які вважають, що військкомати мають зосередитися на пошуку тих, хто втік, а не видавати повістки тим, хто залишився.

Оскільки вони нібито є найпомітнішими представниками системи мобілізації, офіцери TЦК скоби часто несуть на собі основний тягар суспільного обурення.

Однією з основних організаційних процесів нинішньої системи є спосіб доставки повісток. Спочатку передбачалося, що за це завдання відповідатимуть представники місцевих органів влади. Однак реальність інша, оскільки багато посадових осіб у сільській місцевості неохоче передають офіційні повідомлення своїм сусідам або знайомим через страх перед реакцією у відповідь суспільства.

Побоювання щодо можливої ​​відплати змусили деяких місцевих чиновників уникати прямої участі, покладаючи відповідальність виключно на співробітників TЦК, як розповідає його співробітник.

Така ситуація ускладнила процес мобілізації, ще більше посиливши напруженість між призовними центрами та широким загалом.

Щоб оптимізувати процес набору та знизити громадський опір, Бондарчук припускає, що Україна могла б запровадити механізми, які б заохочували добровільний контакт з TЦК.

За його словами, можливі заходи включають:

Обмеження доступу до виплати заробітної плати для тих, хто не виконує вимог мобілізації.

Обмеження послуг мобільного зв’язку для осіб, які ухиляються.

Блокування доступу до певних державних послуг для узилянтів.

На його думку, запровадження таких заходів може знизити потребу у фізичному примусі, що дозволить співробітникам TЦК зосередитися на координації, а не на переслідуванні призовників.