Categories: Події

Я тут, бо хочу, щоб у моїх був спокій

Роману — 27. Він — головний сержант взводу, і до лав війська потрапив ще до широкомасштабного вторгнення.

Роман встиг взяти участь у боях у Василькові, а згодом — і в Оріхові Запорізької області. Один з найбільш критичних моментів — влучення “Іскандера” в сусідню будівлю. Тоді вибухова хвиля накрила всіх, і, на щастя, особовий склад відбувся лише порізами та контузіями.

У найважчі хвилини допомагає думка про близьких:
Хочеться, щоб у них усе було добре. Це — головне. Це дає сили.

moderator

Recent Posts

Вербування через кохання: як російські спецслужби полюють на українців на сайтах знайомств

Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…

1 місяць ago

“Не про мільйон, а про себе”: дівчина №1

Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…

1 місяць ago

Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ

Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…

1 місяць ago

⁨⁨Україна варта того, щоб за неї боротися.

Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…

1 місяць ago

«Боги війни» та «ландшафтні дизайнери» 28 ОМБр

У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…

1 місяць ago

Одинадцять років тому на військовій карті України з’явилася 53 окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха

Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…

1 місяць ago