Спершу ми виконували завдання у Житомирській області — звільняли села, а потім вирушили в Харківську область, де брали участь у штурмових діях у Цупівці та Питомниках. Два місяці трималися там, після чого нас перевели під Бахмут. Там довелося і штурмувати, і тримати оборону — моменти були дуже важкі, особливо під час ротацій. Багато побратимів отримали поранення.
Я теж потребував відпочинку, поїхав у відпустку і через сімейні обставини не повернувся вчасно. Та згодом зрозумів, що сидіти вдома вже несила, з’явилося бажання повернутися. Вийшло навіть трохи кумедно: переходив дорогу, коли мене зупинила поліція. Перевірили документи — і з’ясувалося, що я досі числюся у війську. Вже наступного дня мене оформили й відправили на розподільний пункт.
Це не було несподіванкою для мене — я відчував, що все одно повернуся, якимось шляхом чи іншим. Бо кожен із нас має розуміти: за свободу варто боротися.
Своя роль є для кожного. Катерина опановує військову справу за обраним фахом. У великій армії…
Анастасія вже встигла пройти шлях, який для багатьох здається неймовірним: опанувала сучасну артилерійську техніку, отримала…
Бліц із Мішею Крупіним 🎤 Короткі запитання — швидкі відповіді та трохи більше про людину,…
Новопризначений міністр оборони Євгеній Хмара звільнений з військової служби на підставі підпункту «е» пункту 3…
Це історія про вибір, віру та службу. До повномасштабної війни він був служителем монастиря. Після…
З середини липня 2026 року в Києві та десятках інших українських міст – від Львова…