Спершу ми виконували завдання у Житомирській області — звільняли села, а потім вирушили в Харківську область, де брали участь у штурмових діях у Цупівці та Питомниках. Два місяці трималися там, після чого нас перевели під Бахмут. Там довелося і штурмувати, і тримати оборону — моменти були дуже важкі, особливо під час ротацій. Багато побратимів отримали поранення.
Я теж потребував відпочинку, поїхав у відпустку і через сімейні обставини не повернувся вчасно. Та згодом зрозумів, що сидіти вдома вже несила, з’явилося бажання повернутися. Вийшло навіть трохи кумедно: переходив дорогу, коли мене зупинила поліція. Перевірили документи — і з’ясувалося, що я досі числюся у війську. Вже наступного дня мене оформили й відправили на розподільний пункт.
Це не було несподіванкою для мене — я відчував, що все одно повернуся, якимось шляхом чи іншим. Бо кожен із нас має розуміти: за свободу варто боротися.
Москва продовжує свідомо та планомірно руйнувати систему міжнародної безпеки, перетворившись на державу-терориста не лише на…
Чергова спроба легітимізації окупаційної влади та розподілу фінансових потоків на тимчасово окупованих територіях Запорізької області…
#СвоїЗавждиЧекають Є місця, куди хочеться повернутися.Є люди, які не забувають.Є побратими й посестри, які пам’ятають…
Як повернутись з СЗЧ, через Армію+, в елітні підрозділи? Куди звернутись, аби не просто поновитись…
У цивільному житті «Кощей» працював вантажником. Будував плани на майбутнє та жив мирним життям. Але…
Служба безпеки України перехопила офіційний російський документ, який заперечує причетність України до удару по автобусу…