УКРАЇНА LIVE

Відомий мовознавець Юрій Шевчук, який живе у Нью-Йорку і викладає в Колумбійському університеті, пояснив, чому останнім часом україномовні люди захищають свою мову агресивно.

Вважає, така реакція зумовлена тим, що українців століттями дискримінували за мовною ознакою у власній країні і що ця тенденція продовжується до сьогодні.

“У французького соціолога П’єра Бурдьє є поняття “законсервованого насильства”. Коли людина безперестанно стає об`єктом приниження, коли вона постійно поставлена в ситуацію, де позбавлена гідності, – в неї накопичується ефект від насильства. І в певний момент, згідно із Бурдьє, він мусить вирватися. Часто в екстремальних формах”, – пояснює Шевчук.

На його думку, постмайданний уряд продовжує мовну політику попередників усіх часів, вдаючи, що мовного питання не існує або воно штучне. А, мовляв, такий підхід в час війни є руйнівним.

“З іншого боку, є така тема, що українська та російська мови мають відповідати баченню нового політичного проекту, який відображається у цьому гаслі “Єдина країна/Единая страна”. Він сфабрикований таким чином, щоб у чотирьох словах задекларувати відсутність конфлікту між колонізатором і колонізованим”, – переконаний мовознавець.

Гасло “Єдина країна/Единая страна”, на думку Шевчука, лише підкреслює глибину конфлікту між Україною та Росією

Він пояснює чому, на його думку, влада не взялась активно просувати українську мову. Тому що насправді революції не відбулося ні в 2004-му, ні в 2013-2014 роках, бо “олігархат, як був при владі, так і залишився”. Таким чином, мовне питання лише вершина айсбергу, яка це демонструє.

Глибока інституціоналізована дискримінація величезної кількості українських громадян за мовною ознакою: відсутність українського кінематографа, відсутність українського голосу на телебаченні, у пресі, – тобто невідповідність пропорційної частини українського населення у їх представленості у всіх галузях публічного життя, – це тільки відображення загального економічного безправ’я українців. А мова це виділяє як найпомітніше,
– вважає експерт.

Натомість, замість того, щоб захистити мову деякі держслужбовці своїм прикладом нівелюють закон. Наприклад, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков порушує закон “Про державну службу”, який зобов’язує чиновників у публічних виступах говорити українською. Не допомагає і рішення, яким суд зобов’язав Міністерство внутрішніх справ перекладати виступи очільника відомства.

“Це викликає питання або до його інтелектуальних здібностей, або до його політичної настанови до України. Я не сумніваюсь в тому, що він здатний опанувати мову. Але він має якесь презирство до цього… Наявність цієї людини на вершечку ієрархії даної урядової установи – це автоматична русифікація цієї установи”, – вважає співрозмовник сайту “24”.

Шевчук є прихильником ухвалення закону “Про державну мову”. Відповідний законопроект у лютому зареєстрували у Верховній Раді, однак до голосування так і не дійшло. Тоді точилась запекла дискусія щодо нього. Юрій не розуміє, чому українське суспільство не дотисло парламент, аби той ухвалив документ, який мав бути закладений на зародках державності.

Закон захистив би українську мову, як єдину можливу мову, що може служити основою для суспільної солідарності. Російська мова не здатна за визначенням бути об’єднуючим началом для українського суспільства. По-перше, тому, що вона не є мовою більшості. По-друге, тому, що вона має криваву історію свого поширення. У занадто великої частини українського суспільства вона асоціюється з кривавою політикою російського імперіалізму,
– пояснює експерт.

Прихильники двомовної країни часто згадують Бельгію, якій зараз нічого не загрожує, та Швейцарію, на яку ніхто не нападав вже кілька століть. Україна ж межує з державою, яка за своєю природою є загарбником і завжди намагалась нас завоювати. В тому числі і за допомогою знищення мови спеціальними законами такими як “Емський указ” або “Валуєвський циркуляр”.

Більшіcть людей, які пропонують узаконити двомовність України, Шевчук вважає “п’ятою колоною”. Однак він помітив позитивні тенденції в суспільному ставленні до мовного питання. Що все більше громадян розуміють значення мови для виживання держави.

Це боротьба за гідність, за те, щоб відчувати себе господарем у своїй країні. І мова це лише найпомітніший вияв цієї боротьби,
– каже Юрій Шевчук.