УКРАЇНА LIVE

Морський окунь, блакитний тунець, кафельник і акула містять ртуть, через що є небезпечними для організму людини.

Дикий морський окунь. Чилійський морський окунь містить ртуть, тому дорослій людині його варто вживати в їжу не частіше двох разів на місяць. Не варто також купувати окуня, виловленого на островах Крозе, Принца Едварда, а також в Чилі. Зверніть краще увагу на морського окуня, виловленого біля Фолклендських островів, Маккуорі, біля узбережжя Аргентини і у віддалених антарктичних водах. Обов’язково уточніть, чи сертифікований продукт.

Кафельник. Ще одна риба, яка відрізняється високим вмістом ртуті в м’ясі, тому її споживання також рекомендується обмежити. Крім того, вилов Кафельника найчастіше відбувається з істотним порушенням норм, що походять через перевищення дозволеного рівня видобутку риби цього виду. Звідси ризик отримати заражену рибу або зіпсовану.

Атлантичний великоголов. Цікаво, що вік великоголова може досягати 100 років, але, незважаючи на надзвичайно високу тривалість життя, кількість цієї риби досить обмежена через довгий репродуктивний цикл та браконьєрство. Від покупки атлантичного великоголова варто відмовитися хоча б для захисту природи. Крім того, з огляду на середній вік виловлених рибин, можна припустити ступінь її отруєння токсичними речовинами.

Акула. Більшість риб і молюсків накопичують в тканинах сполуки ртуті, які можуть викликати важкі ураження центральної нервової системи людини. Кількість цих речовин змінюється в залежності від виду риби і її знаходження в харчовому ланцюжку. Ртуть в складі опадів забруднює природні водойми, де її поглинають водні рослини, а потім дрібні риби і далі по ланцюжку. У процесі її передачі від однієї риби до іншої, ртуть накопичується, тому її максимальний рівень виявляється у великих хижаків, акули одні з них.

Королівська макрель. Дику макрель не рекомендують вживати в їжу дітям і жінкам, особливо вагітним. Щодо чоловіків, то їм дозволяється їсти не більше однієї порції в місяць. В якості самого безпечного варіанту можна використовувати атлантичну макрель.

Риба-меч. Часто рибу-меч їдять сирою, нарізаючи тонкими скибочками і поливаючи соусом на основі лимонного соку. Головна небезпека для звичайних споживачів – висока вартість цієї риби, через що в магазинах її часто замінюють на більш дешеві і не завжди виловлені в відповідно до норм інші різновиди риб, зокрема під виглядом риби-меч нерідко продають поломбо з сімейства акулячих. За смаком вони дійсно близькі, ось тільки шкода останньої набагато вища.

Рувета. Цю рибу, часто називають білим тунцем і вона надзвичайно смачна, однак надмірне споживання може стати причиною неконтрольованої дiареї. Рувета містить неперетравлювану нашим шлунком речовину гeмпiлотоксін – восковий ефір, що надає рибі чудовий маслянистий смак, проте викликає при цьому проблеми з травленням.

Блакитний тунець. Практично всі види тунця містять невеликі дози ртуті. Найчастіше їх ловлять небезпечними методами, попутно yбивaючи інших морських тварин. Через високий попит на блакитного тунця, цей вид серйозно постраждав, так як особини часто відловлюються до настання репродуктивного віку.

Червоний луціан. Через різке зниження кількості поголів’я риб на ринку з’явилася практика підміни луціана більш доступними видами. Так, часто за нього видають тилапію і морського окуня. Однак це не так страшно, як прострочений або транспортований з порушеннями на наші прилавки луціан.

Пангасіус. Основний обсяг пангасіуса, який постачається в нашу країну, вирощується у В’єтнамі, в річці Меконг, яка відноситься до однієї з найбільш забруднених водойм у світі. Крім ртуті, філе цієї риби містить підвищений рівень нітрофуразона і поліфосфатів (кaнцерогени).

Магазинні суші. Велика їх частина робиться з не самої якісної риби. Тунець, наприклад, часто обробляється монооксидом вуглецю для отримання червоного апетитного кольору і продовження терміну придатності. Якщо тунець після заморозки зберігає яскраво-червоний колір, то без хімії тут не обійшлося.