Квоти гинуть за метал: між Києвом та Брюсселем назріває гучний скандал
Найближчим часом відносини між Україною та ЄС можуть зазнати суттєвої кризи.
Її причина – в ухваленому минулого тижня законопроекті №6382. Цей документ передбачає корекцію прикінцевих положень закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення дефіциту брухту чорних металів на внутрішньому ринку”.
А якщо простіше,
260 депутатів проголосували за продовження на два роки дії збільшеного мита на експорт металобрухту. Ще два роки це мито складатиме не 10, а 30 євро за тонну.
Депутатів не зупинила заява представництва ЄС в Україні, озвучена напередодні голосування. В представництві наголосили, що такий крок порушить домовленість із ЄС щодо скасування цих мит, а також висловили сподівання, що депутати Верховної ради поважатимуть ті міжнародні зобов’язання, які публічно взяла на себе Україна, “та уникнуть ще однієї двосторонньої торговельної суперечки з ЄС”.
Як охарактеризував цю ініціативу один із авторів законопроекту, голова парламентського комітету з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк, підвищення мит призведе до збільшення бюджетних надходжень на суму близько 1 млрд грн на рік, щоб “українська армія була з озброєнням, українські металурги – з сировиною, українці – з роботою і зарплатою, а країна – з податками і валютними надходженнями”.
Характерно, що під час обговорення законопроекту позиція Кабінету міністрів із цього питання не була озвучена – представників Мінекономрозвитку не було делеговано на це обговорення. Більше того, якщо рік тому в міністерстві характеризували підвищення мит на металобрухт як грубе порушення Угоди про асоціацію з ЄС, то тепер у міністерстві вирішили просто “не побачити” цього.
Натомість єдиною людиною, що згадала про порушення Угоди про асоціацію з ЄС та норм СОТ, була член парламентського комітету з питань євроінтеграції Марія Іонова. За її оцінкою, “ухвалення даного законопроекту на цьому етапі без проведення таких консультацій пов’язано з ризиками виникнення нових торгових подразників та суперечок у стосунках з Європейським Союзом та членами СОТ”.
Зрештою, під час обговорення депутати пішли на певну маніпуляцію. Суть її полягала в тому, що виконання Україною міжнародних зобов’язань розглядалося лише в контексті дотримання норм СОТ. З цього приводу Віктор Галасюк доводив, що підвищення мит відповідає принципам світової торгівлі, зокрема, підпадає під дію статті ХХІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі СОТ “Винятки з міркувань безпеки”.
Як стало відомо ЄвроПравді, відповідний аналіз на замовлення авторів законопроекту дійсно робила адвокатська компанія з Брюсселя Van Bael & Bellis. За її висновками, використання ст. ХХІ ГАТТ має дуже мало прецедентів, а тому говорити про наявність порушення однозначно не можна.
Але в дискусії було повністю проігноровано порушення норм Угоди про асоціацію з ЄС!
І це при тому, що збільшення мит суперечить базовому принципу цієї угоди: сторони мають проводити лише лібералізацію умов своєї двосторонньої торгівлі.
Але чому ЄС відреагував так гостро?
Річ у тім, що питання мит на металобрухт не вперше стає проблемою між Україною та ЄС. У квітні 2016 року Рада вперше підвищила мито на експорт брухту чорних металів з 10 до 30 євро за тонну терміном на три роки. Ця ініціатива активно лобіювалася українськими металургами, які заявляли, що експорт металобрухту істотно підвищує собівартість виплавки сталі в Україні, а відповідно, знижує конкурентоспроможність української сталі на світовому ринку.
В ЄС цю ініціативу сприйняли вкрай негативно, заявивши, що вона порушує “дух і букву” Угоди про асоціацію. Зрештою, закон було ветовано президентом Петром Порошенком. Він запропонував викласти законопроект в інший редакції, погодженій з ЄС.
Президентом було внесено правки до цього закону, які стали компромісом з ЄС. Компроміс полягав у тому, що при збереженні запропонованої ставки збільшених мит, їх дію було скорочено до одного року.
Рік тому джерела в Єврокомісії запевняли ЄвроПравду: вони отримували чіткі гарантії, що мита не будуть продовжені – безпосередньо від Порошенка. Саме тому питання мит на металобрухт більше не порушувалося в якості умов відновлення макрофінансової підтримки ЄС.
“Ми погодилися на введення тимчасових мит, щоб дати українській металургії можливість краще адаптуватися до нових умов. Однак була чітка домовленість – підвищені мита діють лише один рік”, – розповідає вже зараз інший єврочиновник. За його словами,
швидше за все, Єврокомісія звернеться до Порошенка з проханням ветувати цей закон.
Але що як він не буде ветований і набуде чинності?
Не виключено, що в такому випадку ЄС піде на публічний конфлікт з Україною. “Це вже не перше грубе порушення Україною своїх зобов’язань. Коли вперше виникла проблема із брухтом, ми пішли назустріч. Ми стараємося не акцентувати на проблемі збереження мораторію на експорт деревини. Але з’являються все нові порушення”, – розповідає єврочиновник.
Що може зробити ЄС у такій ситуації?
Перш за все, оскаржити ці мита. При цьому це оскарження може відбуватися як у СОТ, так і через механізми вирішення суперечок відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС.
Другий варіант – набагато небезпечніший для України. Адже розгляд конфліктів у межах СОТ займає 1,5-2 роки. Не виключено, що у такому випадку рішення буде ухвалено вже після завершення дії збільшених мит. Комітет Україна-ЄС має діяти набагато швидше – власне, у можливості оперативно оскаржити дії один одного також полягає суть спрощення умов торгівлі.
Зрештою, у ЄС є чимало додаткових інструментів впливу.
Зокрема, як припускають співрозмовники ЄвроПравди, може бути заморожене надання Україні нових автономних преференцій. Йдеться про додаткові експортні квоти, ухвалення яких перебуває на фінальному етапі. Затвердження цих преференцій, за підрахунками Мінагрополітики, дасть можливість українським агровиробникам заощаджувати по 180 млн доларів на рік.
Але головне – Україна вкотре виявляється ненадійним партнером, який порушує свої зобов’язання. При цьому чекаючи на постійні поступки від ЄС.
Тут варто нагадати другий проблемний момент у відносинах із ЄС – мораторій на експорт необробленої деревини (до речі, під час обговорення підвищення мит цей мораторій згадували як приклад захисту національних інтересів). Україна запровадила його заради підтримки вітчизняного виробника, але в ЄС постійно виправдовувала його екологічними міркуваннями.
Зрештою, позитивний ефект від мораторію виявився меншим за очікуваний. Пощастило в іншому – попри попередні заяви, ЄС погодився видати Україні другий транш макрофінансової допомоги без скасування мораторію.
Однак можливість знову “обдурити ЄС” може зіграти злий жарт з Україною. Те, що вдалося зробити один раз, може не спрацювати вдруге. Принаймні, всі співрозмовники ЄвроПравди, як із брюссельської сторони, так і з київської, впевнені – ЄС врахує свою помилку з деревиною та займе більш жорстку позицію.
У такому випадку збитки України можуть виявитися більшими, ніж обіцяні додаткові надходження від підвищених мит.
І нарешті – щодо підтримки вітчизняної промисловості, в даному випадку – металургії. Дійсно, проблема вивозу металобрухту за кордон є болючою темою для вітчизняної металургії. Без використання металобрухту собівартість українського металу суттєво зростає. А відповідно – падає його конкурентоздатність.
Це реальна проблема. Але що робилося заради її подолання? Зокрема, протягом останніх 12 місяців?
Адже українська влада домовлялася про річний перехідний період в якості компромісу, щоб мати час на вирішення цієї проблеми. Якщо цього періоду не вистачило, то де гарантії, що проблема буде вирішена протягом наступних двох років?
А головне – якщо проблема виявилася більш гострою й тому існує потреба у збільшенні цього перехідного періоду, то чому уряд не пішов на такі консультації з ЄС? Можливо, тому що ніякої роботи не проводилося?
Ще одне важливе питання: чи зберігається така ж саме потреба вітчизняної галузі у металобрухті після втрати оперативного управління підприємствами, що знаходяться на окупованій частині Донбасу?
Зрештою, чому важлива для галузі ініціатива приймається без участі представника Кабміну? Уряд вважає за необхідне робити вигляд, що це його не стосується?
Саме така політика руйнує нашу репутацію в ЄС. Отримуючи невелику перевагу від численних “хитрощів”, ми втрачаємо набагато більше.
Шукайте деталі в групі Facebook
