УКРАЇНА LIVE

Годі відкладати на потім прийняття складних рішень! Прислухайтесь до простого, але дієвого способа від Пітера Брегмана, голови консалтингової компанії Bregman Partners і колумніста Forbes.

Про незвичайний метод як зробити життя простішим розповідає Пітер Брегман, голова консалтингової компанії Bregman Partners і колумніст Forbes.

Я кілька хвилин вивчав меню, намагаючись побороти власну нерішучість. Кожна страва чимось мене приваблювала. Можливо, замовити все і оразу?

Це дурне рішення, яке не заслуговує уваги? Можливо. Однак, напевне, і ви мали справу з такою проблемою (у когось йшлося про їжу, у когось — про щось інше). Справа в тому, що ми витрачаємо багато часу та енергії на вибір між однаково привабливими варіантами в повсякденних ситуаціях. Проте хоч вони й можуть бути привабливими однаково, та кожна з них усе ж має щось особливе, тому завжди потрібно шукати компроміс. Навіть якщо це вибір між капустяним салатом (здорова їжа), лососем (білкова) і равіолі (смачно, але багато вуглеводів).

Якщо навіть такий буденний вибір забирає наші енергію та час, лише уявіть, що відбувається в більш важливих та серйозних ситуаціях! Наприклад, у бізнесі, коли доводиться вирішити, які продукти залишити, а від яких відмовитися, кого прийняти на роботу, кого звільнити, і, зрештою, як наважитися на таку розмову. А за такими питаннями зазвичай ідуть й інші. Якщо я все-таки почну розмову, коли це ліпше зробити? І з чого саме почати? Зателефонувати чи написати? Говорити при інших чи наодинці? Наскільки ділитись інформацією?

Як приймати всі ці рішення більш ефективно? Я користуюся трьома методами. Про два з них розповідаю у своїй книзі “Four Seconds”, а от третій відкрив буквально минулого тижня.

Перший метод — знижувати втому від рішень за допомогою звичок та автоматичної поведінки. Наприклад, ви взяли за звичку завжди їсти салат на обід. У такому випадку уникаєте необхідності приймати рішення й можете зберігати енергію для інших справ.

Це допомагає у випадку з передбачуваними й рутинними речами. Але як бути з тим, від чого не знаєш, на що чекати?

Другий метод — використовувати принцип “якщо…, то…”. Наприклад, мене хтось перебиває, і я не знаю, як на це відреагувати. Натомість можу передбачити просте правило: якщо людина перебиває мене двічі за час нашої розмови, я щось на це відповім.

Обидві ці техніки — звички та якщо/то — допомагають спростити дуже типові ситуації вибору. Однак ми й досі не з’ясували, як бути з більш масштабними й стратегічними рішеннями, що не можуть стати рутиною, і перебіг яких не вдасться передбачити.

Минулого тижня, коли спілкувався з керівництвом однієї високотехнологічної компанії, я виявив просте рішення для складних випадків, яке допомагає приймати рішення. Вони зіштовхнулися з необхідністю прийняти ряд унікальних, нетипових рішень, наслідки від яких неможливо було точно передбачити: як відреагувати на загрозу з боку конкурентів, у які продукти ліпше інвестувати, як правильно інтегрувати нещодавно придбану компанію, де врізати бюджет, як підвищити ефективність звітування тощо.

Такі рішення люди відкладають на тижні, місяці чи навіть роки, і саме вони реально гальмують розвиток організації. Ці дилеми неможливо вирішити за допомогою простих правил. Тому керівники компаній починають збирати все більше даних, усе більше зважувати всі “за” і “проти”, робити додаткову експертизу, відкладати і відкладати, аж доки, як вони сподіваються, не прийде чітке рішення.

Але що якщо ми використаємо той факт, що чіткого рішення не існує, щоб прийняти те саме рішення швидше? Я думав про це, поки ми обговорювали те саме питання, яке лишалося предметом дискусій уже доволі тривалий час  — що робити з певним бізнесом. І тут втрутився головний виконавчий директор компанії.

“Зараз 15:15, — сказав він. — Нам потрібно прийняти рішення за 15 хвилин”.

“Зачекайте, — відповів фінансовий директор. — Це складне рішення. Гадаю, нам варто продовжити розмову під час наступної зустрічі”.

“Ні, — рішуче промовив виконавчий директор. — Ми приймемо рішення за наступні 15 хвилин”.

І вгадайте що? Ми таки прийняли його.

Так я виявив третій метод складного вибору: скористайтеся таймером.
Якщо питання, яке ви обговорюєте, було ретельно і з розумом обдумано, варіанти приблизно зіставні, а чіткої відповіді все одно нема, визнайте, що не маєте однозначно правильної, — і просто прийміть рішення.
Добре, якщо масштаб рішення можна зменшити й протестувати з мінімальними інвестиціями. Однак якщо не можна, усе одно просто впровадьте його. Припинивши всі беззмістовні обговорення, ви заощадите багато часу, а отже, серйозно виграєте в продуктивності.

“Стривайте”, – заперечите ви. Якщо почекати ще трішки, відповідь має з’явитися. Але:

Ви й так уже витратили немало дорогоцінного часу на пошуки.
Прагнучи чіткості, ви не просто затягуєте, але й не вирішуєте, можливо, значно важливіші, справи.
Отож прийміть рішення і дійте.

Спробуйте просто зараз. Оберіть рішення, яке ви певний час відкладали, дайте собі три хвилини, і прийміть його. Якщо ж на вас тисне велика кількість рішень, запишіть їх на аркуші паперу. Дайте собі якийсь час і вже потім, рухаючись за списком, робіть вибір, який найбільше вам підходить, на який лише здатні за цей обмежений відрізок часу. Саме прийняття рішення (будь-якого рішення) зменшить тривогу й дозволить почати рух далі. Коли почуваєтеся перенавантаженим, найкраща “протиотрута” — набрати швидкості й рухатися вперед.

А щодо обіду, то я таки обрав капустяний салат. Чи був це найкращий варіант? Не знаю. Принаймні, я вже не сиджу і не втомлюю себе болісним вибором.