УКРАЇНА LIVE

Нерідко ствердження, що «вчені (щось) довели», стосуються дивних речей на кшталт впливу кольору світла на швидкість перетравлювання їжі, але бувають і такі відкриття, що підтверджують істинні, давно знані віруючим моменти. Релігійні практики — за умови, що їх виконують разом, — можуть позитивно впливати на тривалість подружнього зв’язку.

Молитва — це могутня сила, що єднає чоловіка й жінку. Спільне виконання релігійних практик може зіграти ключову роль для тривалості їхнього зв’язку. Так випливає з найновіших досліджень Institute for Family Studies (IFS) _- північноамериканської організації, що займається вивченням поведінки у сім’ї. Згідно з IFS, практика частого і спільного відмовляння молитов, один біля одного, багато говорить про стосунки подружжя. Доктор Бредфорд Вілкокс, один із відповідальних за згадані дослідження, стверджує, що так діється, тому що віра, яку розділяють і переживають разом, становить сильний зв’язок поміж чоловіком та жінкою, а молитва, традиційно, це найкращий спосіб оживити релігійний досвід. «Ми помітили, що пари, які разом ідуть до церкви і разом моляться окрім цього, осягають високий рівень якості свого зв’язку», — сказав др Вілкокс. Він же — директор Національного подружнього проекту (Вірджинія) та автор численних праць на тему релігії і подружжя. Молитва — символ взаємної зобов’язаності Згідно з цим дослідженням, 17% подружь, які моляться разом принаймні раз на тиждень, оцінюють себе як «дуже щасливі».

Доктор Вілкокс стверджує, що можна відзначити «ритуалістичну» силу молитви, яка надає союзові значення спільноти (communio), глибшої та інтенсивнішої єдності. На думку дослідників, це «символ взаємної зобов’язаності». Натомість якщо тільки хтось один із подружжя ходить до церкви, цей факт не додає такому зв’язку користі, але й не становить для нього загрози.

Проте в такій ситуації вирішальним є те, хто з подружжя — чоловік чи жінка — бере участь у культі. Дослідники зауважили, що найщасливіші пари — ті, в яких або обоє подругів ходять до церкви, або принаймні чоловік бере участь у Месах. Якщо до храму вчащає тільки жінка, то рівень сімейного щастя знижується, сходячи навіть нижче за той, який відзначають пари, що взагалі не беруть участі в релігійному культі. Дослідження виявили такі дані: – 78% пар, які регулярно разом ходять до церкви (або з яких до храму ходить чоловік), вважають себе дуже або винятково щасливими; – дві третини чоловіків та жінок, що перебувають у зв’язках, у яких жодне з них не ходить до церкви, вважають себе щасливими; – 59% пар, із яких тільки жінка ходить до церкви, називають себе щасливими.

Користь від регулярних релігійних практик перевищує рівень задоволення від самого подружнього зв’язку. Зібрані дані вказують, що пари, які регулярно ходять до церкви, проявляють низьку тенденцію до нешлюбних дітей та актів невірності. Також спільні приятельські стосунки позитивно впливають на зміцнення такого способу життя, який шанує певні моральні цінності. Спільні дружби стають надзвичайно важливою емоційною підтримкою в ситуаціях труднощів або криз.

Дослідники стверджують, що пари, оточені гроном приятелів, виявляють більшу готовність допомагати одне одному в особливі моменти життя, такі як втрата роботи, подружні проблеми або смерть близької людини. «Це загальне правило, незалежне від того, чи людина релігійна, чи ні. Якщо твої друзі знають твою дружину та її друзів, ти сам стараєшся бути їй вірним». Стосовно висновку щодо подружь, у яких тільки жінка ходить до храму — повторимо: згідно з цими дослідженнями, такі подружжя менш щасливі. Доктор Вілкокс має кілька теорій. Можливо, що жінки, які зазнають проблем у своїх зв’язках, шукають опертя у церкві — а отже, вони менш щасливі ще перш ніж підуть до храму. Можливо також, що жінки, які самотньо ходять до церкви, коли бачать, що їхні друзі туди приходять парами, доходять висновку, що це безсумнівно зміцнює їхній зв’язок, а тому відчувають незадоволення та розчарування своєю власною ситуацією.