Український дипломат описав, як Росія намагається змінити Європу

Російська влада планує змінити Європу таким чином, щоб та прийняла нав’язувану Кремлем політичну реальність як взаємовигідну модель. Ця реальність включає згоду з анексією Криму і зняття найчутливіших для Росії економічних санкцій.

Про це у своїй статті для DT.UA пише постійний представник України при Раді Європи Дмитро Кулеба.

Він зазначає, що до цієї реальності відносяться також тимчасова фіксація України як “сірої зони”, що тимчасово повисла між Заходом і Сходом (з подальшим дрейфом на Схід), а також відмова від співпраці між Москвою та ЄС в галузі просування в Росії європейських цінностей і захисту прав людини.

Коротко кажучи, оферта Росії Європі була така: от зона нашого впливу, ми маємо право робити тут усе, що хочемо, а ви зобов’язані приймати всі наші дії як даність,
– зазначає автор.

Кулеба у своєму матеріалі зазначає, що перше системне зусилля Росії з досягнення цієї мети було вкрай агресивним: Кремль почав руйнувати солідарність держав-членів ЄС, розхитувати ключові демократії, підтримувати крайні ліві і крайні праві політичні сили, а також будь-які рухи проти ЄС.

Автор також додав до цих зусиль кампанію з дезінформації і промацування протестних можливостей російських “співвітчизників” у країнах ЄС, а також спроби дискредитації і дестабілізації України.

Проте, як зазначається у статті, до 2017 року стало зрозуміло, що така комбінація не спрацювала.

Кулеба висловлює переконання, що зараз у Росії немає іншого шляху, окрім подальшої ескалації – створення нових викликів, аби “торгувати” ними.

“Є в Росії й свої переваги. Крім статусу у світовій політиці й купи вже створених нею проблем, це відсутність страху генерувати нові. Улюблена схема Москви — створити проблему, а потім ультимативно заявити партнерам, що розв’язувати її треба всім гуртом. Принадність цієї тактики в тому, що такі ситуації не є лінійними, а передбачають варіативність сценаріїв їх розвитку”, – пише у статті дипломат.

Він додає, що “на вході” Москва може і сама не знати, у який саме сценарій втягнуться її партнери, проте вона буде готовою до кожного з них.

У результаті, залежно від сценарію, Росія може програти, а може здобути те, чого бажає, або частину бажаного; або, у разі неминучості негативного кінця сценарію, їй, як мінімум, мають допомогти зберегти обличчя (читай – отримати бодай якийсь бонус). В окремих випадках можна просто в останній момент шляхетно вийняти партнерів із зашморгу, в який до цього їх засунули,
– наголошується в статті.

Автор констатує, що описана стратегія Росії, що поки не спрацювала у кількох країнах Євросоюзу, зараз застосовується нею в загальноєвропейських інституціях. Зокрема – в ОБСЄ і в Раді Європи.