Українські поневіряння в РФ: гіркий присмак заробітку

Поряд з агресією РФ і як би не дивно це звучало, близько чотирьох мільйонів українців продовжують працювати в Росії. Багато українців, які їздять до РФ на заробітки, у себе вдома, як правило, великі патріоти, більшість – мешканці Західної України. І це після анексії Криму та російської інтервенції на Донбасі, після загибелі тисяч співвітчизників та початку всеукраїнського бойкоту російських товарів мільйони українців далі працюють на економіку РФ: будують російські дороги, зводять будинки, видобувають нафту та газ, роблять ремонти російським елітам.

Для тих, котрі вже 10-15 років працюють в РФ, знайшли стабільну роботу, знайомих, праця там є єдиною можливістю вивчити дітей, купити авто чи квартиру, єдиною надією на гідне життя. Зарплата від 800 до 1500 доларів, якої вони не матимуть в українській провінції, є тим стимулом, за який багато українських чоловіків та жінок готові потерпіти, аби вирватися з українських злиднів.

Водночас наші співвітчизники розуміють, що працюють на економіку ворога, але мусять це робити, щоб вижити. Українські заробітчани в Росії є по факту економічними заручниками, адже їм доводиться вибирати між більш-менш пристойною зарплатою і злиденною роботою в Україні, без особливих шансів отримати робочу візу в нормальну країну ЄС по типу Німеччини, Голландії чи Швеції. До того ж часто нашим заробітчанам доводиться терпіти приниження та звинувачення. Українцям інколи доводиться на роботі й серед знайомих мовчки кивати головою, коли чують від росіян про «українських фашистів», «хунту», «бандерівців» та «карателів». А інколи змушені заради збереження роботи, для вигляду, навіть говорити, що не підтримують «фашистів» і «співчувають Донбасу».

Значна частина тих українців, які ставляться до своєї російської роботи прагматично й лише заробляють там гроші, не піддаючись російській пропаганді, тією чи іншою мірою зазнають ідейного впливу «русского мира».

Тривале перебування українців на території ворожої держави так чи інакше зомбує свідомість пропагандою та викривляє політичну свідомість навіть проукраїнських громадян. Адже, перебуваючи на ворожій території, можна так чи інакше набратися навіть на перший погляд абсурдних нацистських ідей, а що вже казати про концепти російської пропаганди, які створили фахові інженери людських душ.

Трагедія українських заробітчан у РФ полягає в тому, що вони вимушені працювати на ворога в період війни, коли кожен другий рубель, створений для російської економіки, йде на зброю та оплату найманців проти України, на фінансування інформаційної війни проти українців та цілої Європи, на імперські амбіції Кремля на планеті. Або ж на розвиток країни, яка веде проти нас війну, на розбудову її інфраструктури та забезпечення комфорту життя членів сімей тих, хто воює за новітню російську імперію. Все, що сприяє російському нафто- і газовидобуванню, машинобудівній та видобувній промисловості, вирощуванню продовольства в РФ, працює на зміцнення впливу Росії у світі та амбіцій російського керівництва. І, за іронією долі, більшість цих стратегічних ресурсів для РФ створюють українськими руками.

Разом з тим, для українців з’явилася альтернатива у вигляді країн ЄС. Особливо це стосується молоді. Тепер із скасуванням віз і спрощенням перетину кордону для українців буде легше працевлаштуватися як в ЄС, так і в Америці. При чому робота там буде куди вигіднішою, ніж в Росії. Тож остаточний «поворот зі сходу на захід» – це лише питання часу.

За матеріалами:

http://leopolis.news/ukrayinski-zarobitchany-v-rf-zradnyky-chy-zaruchnyky/;

http://prykarpattya.org/news/24023#page;