Вчені знайшли пояснення, чому собаки ставляться дружньо до людей

Вчені заявили про те, що дружелюбність собак пояснюється тим, що вони є носіями особливої форми “синдрому ельфа” – затримки розумового розвитку, пов’язаної з перебудовою хромосом.

Висновки дослідників опубліковані в журналі Science Advances, передають Патріоти України.

На даний момент дослідники не можуть назвати точний час одомашнення собак і те, хто кого “приручив”: собаки людей чи люди собак. На думку вчених, собаки навчилися жити поруч з людьми завдяки двом речам – здатності перетравлювати крохмаль, що міститься у великій кількості в вареній їжі, та вмінню розпізнавати емоції людини і реагувати на них, в цілому імітуючи поведінку дитини.

Тепер же дослідники встановили, що остання здатність собак пов’язана з незвичайними змінами в структурі їх хромосом, яке зазвичай асоціюється з розумовою відсталістю та надзвичайно високим ступенем довірливості у людей. Подібне розлад, так званий синдром Вільямса, або “синдром ельфа”, виникає внаслідок пошкодження і видалення досить великої ділянки сьомої хромосоми, в результаті якого змінюється і поведінка людини, і її вигляд.

Щось схоже, як встановили вчені, сталося з собаками під час їхнього одомашнення, тільки у майбутніх друзів людини була пошкоджена шоста, а не сьома хромосома. Всі собаки, вивчені науковцями, мали ушкодження у цій хромосомі, що говорить про те, що стародавні селекціонери спеціально відбирали володарів цих мутацій і дозволяли їм продовжити свій рід.

У ході дослідження вчені спостерігали за дворняжками породистими собаками і дикими вовками і оцінювали те, наскільки доброзичливими вони були і як реагували на появу людини. Аналіз ДНК і спостереження за поведінкою диких і домашніх тварин вказали на незвичайну річ – чим більш доброзичливою була собака, тим більше дрібних мутацій і великих помилок містив у собі їхній геном. Коли вчені порівняли набори мутацій у ДНК собак, вони виявили, що велика частина цих помилок концентрувалася на шостій хромосомі, в околицях гена GTF2I.

Цей ген, як пояснюють біологи, керує роботою кількох десятків інших ділянок ДНК, пов’язаних з соціальною поведінкою і психікою тварин, і його пошкодження призводить до таких же наслідків, як синдром Вільямса. Видалення або пошкодження GTF2I в геномі мишей, за словами дослідників, різко змінює поведінку гризунів і позбавляє їх страху перед людиною.

Раніше вчені пояснили дружбу собаки і людини. На думку вчених, дружба між людиною і собакою біологічно дуже схожа на взаємини матері і дитини. Фактично в обох випадках головну роль грає “гормон любові” окситоцин.