Прогулюючись Майданом Незалежності, згадала, що у фейсбуці активно пропагувалась ідея третього Майдану через позбавлення Міхаела Саакашвілі громадянства.
Конкретний мітинг мене не цікавив, але в цьому контексті як людина, в якої освіта політолога, задумалась про те, яку роль на сьогодні відігрують мітинги, акції протесту для України. І чи не перетворюють вони звичний для нас демократичний режим в охлократію.
Мітинги завжди мають організаторів, замовників, зацікавлені сторони, визначений кількісний і якісний склад, програму проведення, гасла, візуальну продукцію, бюджет. Визначена мета не завжди дозволяє досягти прогнозованого результату. Звідси виникає розуміння, що управління мітингами – момент більше ситуативний, ніж постійно можливий. Мітингувальники в принципі перетягувати на себе владні повноваження чи хоча б такий стиль поведінки не можуть. Бо сила хаосу немає нічого спільного з владою і управлінням.
В політології є чітке визначення участі мітингувальників в житті суспільства. Режим, який вибудовується на їх основі називають охлократією. Тобто вироджена форма демократії, заснована на мінливих примхах натовпу. Охлократія характерна для перехідних і кризових періодів. Тому сьогодні цей тип управління все частіше намагаються використати в Україні.
Виходить, що поява мітингів та участь вулиці в стратегічних або загальних рішеннях є наслідком недоопрацювання влади, або проявом невдалого керування державою. При цьому зв’язок між представниками влади і тими, хто через незадоволення діями влади виходять на мітинги, очевидний – мова йде про електорат. Тобто хтось з натовпу мітингувальників точно голосував хоча б за одного з представників влади. Якщо говорити сумарно, то мітингувальники і забезпечили прихід до влади тих, проти кого виступають. Адже пасивне населення не ходить ні на мітинги, ні на вибори.
Враховуючи частоту проведення мітингів, які є спробою тиску на владу або елементом протестного хаосу (в залежності від ситуації та організації), на сьогоднішній день владу в Україні можна ділити на 5-ть гілок: 3 офіційні – законодавча, виконавча і судова, і дві формальні – ЗМІ, як четверта влада, та мітингувальники.
В своїх спостереженнях, поки не маю відповіді на два питання. Чи усвідомлюють ті, хто виходять на мітинги обсяг повноважень влади, і чи готові взяти на себе відповідальність за остаточний розвал країни? В мітингувальників немає представницьких функцій, тому замінити владу вони не можуть ні у вирішенні внутрішніх питань, ні на міжнародній арені.
Якщо говорити про владу загалом, то навіть найкращі режими і типи правління піддаються критиці. Тому влада і змінюється. Але її обирають громадяни.
Інтерес українців в тому, щоб з кожною зміною влади управління державою переходило в руки кращих, сміливіших, результативніших. А цього можна досягти укріплюючи демократичні принципи, а не замінюючи їх на охлократію.
Автор: Ірина Овчар
Українське законодавство спрямоване на запобігання подібним злочинам та захист природної спадщини Охорона навколишнього середовища, включаючи…
Співробітники оперативно-розшукового відділу «Тячів» Мукачівського прикордонного загону викрили організаторів схеми незаконного переправлення осіб через кордон.…
Процес отримання відстрочки від мобілізації потребує уважного підходу та розуміння нюансів. Навіть наявність адміністративних штрафів…
Такі зміни є частиною загальної стратегії Європейського Союзу щодо модернізації та посилення контролю над своїми…
Таким чином, важливість цієї доплати важко переоцінити, оскільки вона допомагає значно покращити фінансове становище людей…
Реалізація закону вимагатиме суворого дотримання норм захисту даних та відкритого діалогу з громадянами, щоб подолати…