УКРАЇНА LIVE

Слово “жид” має в Україні негативне забарвлення. І навіть у тлумачних словниках трактується як позначення жадібності або ж як образлива назва євреїв. Однак історія слова говорить різне. Зокрема й про те, що слово пішло з латинського judaeus, що своєю чергою походило від гебрейського відповідника “юда”: “славетний” чи “хвалений”. Староєврейською “Yehudi” (звідси ж – Юдея) в грецькій вимові звучало “Judaios” (жид).

Декан факультету філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки Юрій Громик пояснив, українська традиція до радянського часу не маркувала слово “жид” негативно. Але, з його слів, в останні десятиріччя таки прийнято вживати слово “єврей”, а не слово “жид”, адже воно тепер має негативне забарвлення.

“У 19-му столітті слово “жид” було нейтральним. У Галичині навіть в перші десятиліття 20-го століття воно було нейтральним. Але мовна практика така, що зараз воно має негативне забарвлення”, – каже Юрій Громик.

Експерт Інституту масової інформації Роман Кабачій розповів, що негативна конотація до слова “жид” прийшла разом із залученням українців у російський культурний код.

“Оскільки ця конотація закріпилася, вживання безпосередньо цього слова є неприйнятним, натомість у історичному контексті при відповідних роз’ясненнях – цілком”, – пояснив він.

Доцент кафедри англійської філології СНУ ім. Лесі Українки Олена Галапчук-Тарнавська каже, що слова жид/єврей перебувають у тій самій площині, що й українець/хохол.

“Якщо запитувати, чи доречно називати євреїв жидами, то виникає питання, чи доречно українців називати хохлами? Тобто слово “жид” має негативне забарвлення, і його треба уникати, щоби не давати оцінок, не вішати ярликів й не розпалювати мову ворожнечі. Якщо репортаж нейтральний, має на меті інформування певного населення про певну подію, тоді варто уникати. Якщо ж це якийсь критичний, негативно забарвлений текст, то, можливо, хтось й вдається до таких слів. Хоча журналістська практика рекомендує уникати таких слів і такої конотації”, – зауважила вона.