Тиха трагедія з нашими дітьми, про яку ніхто не говорить

Вікторія Прудей (Victoria Prooday) володіє ступенем магістра з трудотерапії в Медичній школі при університеті Торонто. У неї великий досвід роботи з дітьми та батьками.

Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я говорю в цій статті. Навіть якщо ви не згодні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій в кінці цієї статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я говорю те, що говорю!
Саме зараз в наших будинках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей!

Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані!

Більш того, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає:

● кожна п’ята дитина має розлади психіки;

● поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%;

● поширеність підліткової депресії зросла на 37%;

● частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.

Що ще нам потрібно, щоб подивитися правді в очі?

Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!

Ні, вони не народжуються такими!

Ні, це не вина школи і системи!

Так, як би боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме МИ, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!

Що не так:

Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як:

● Емоційно доступні батьки.

● Чітко окреслені межі і настанови.

● Обов’язки.

● Збалансоване харчування і достатній сон.

● Рух і свіже повітря.

● Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.

Замість цього діти мають:

● Абстрактних батьків.

● Батьків, які дозволяють дітям все.

● Відчуття, що їм всі винні.

● Незбалансоване харчування і недостатній сон.

● Сидячий домашній спосіб життя.

● Нескінченну стимуляцію, технологічні забави, миттєве задоволення.

Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!

Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.
Як це виправити?

Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що сотні моїх клієнтів бачили позитивні зміни в емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рекомендацій:

Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не його друзі.

Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами.

● Давайте здорову їжу і обмежуйте снеки.

● Проводьте час в день на природі.

● Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.

● Грайте в настільні ігри.

● Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розбирати сумки, накривати на стіл і т. д.).

● Укладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.

Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:

● Не складайте і не носіть за дитиною ранець, не приносьте їй в школу забуту їжу/домашню роботу, не очищайте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.

Навчіть бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:

● Не оточуйте дитину постійними розвагами.

● Не підсовуйте техніку як ліки від нудьги.

● Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мізки дитини вчаться самостійно розганяти «нудьгу».

Будьте емоційно доступні, вчіть дітей соціальним навичкам:

● Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною.

● Навчіть дитину справлятися зі злістю і роздратуванням.

● Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, поводити себе за столом і в розмові.

● Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!

Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все менше…