УКРАЇНА LIVE

38-річний Ендрю Коплі наважився розповісти про свою “маму-монстра”, яка знущалася над ним, била і морила голодом впродовж 9 років.

Він стверджує, що з 5 до 14 років був змушений їсти собачий корм та їжу для хом’ячків, щоб вижити, пише The Sun.

38-річний чоловік досі психологічно страждає через свою маму Крістін. Їй зараз 66.

Суд засудив її до трьох років ув’язнення у квітні 2017 року. Маму визнали винною у шести випадках жорстокості.

За словами Ендрю, суд був йому дуже важливим, тому що він хотів, щоб йому повірили.

Він вважає, що три роки – не довгий термін, але достатній для того, щоб довести, що Ендрю каже правду.

“Я більше не називаю її мамою. Не можу. Називаю її Крістіною, бо після того, що вона зробила, мамою вона більше ніколи не буде. Лише монстром”, –розповідає чоловік.

Впродовж процесу судді почули, як жінка зачиняла Ендрю у темній, брудній шафі, лупцювала собачим повідком і змушувала стояти на вулиці голим.

Єдиними щасливими спогадами дитинства – іграми з місцевими дітьми, і насолодою на березі моря – Ендрю завдячує своїм дідусеві та бабусі.

Вони різко контрастують з часом, який він проводив з мамою. З нею він почав жити після того, як батьки розлучились.

“Дім був брудним. По всій підлозі були собачі випорожнення, і не було килима. Не було жодного місця, де я відчував би комфорт, крім поля у підніжжі саду.

Крістіна не хотіла мене ще з народження. Вона уже мала синів, тому хотіла дівчинку. Тож коли я народився, вона розлютилася. Казала мені, що хотіла б, щоб я помер при народженні”, – пригадує Ендрю.

І додає, що через регулярні побої, у семирічному віці в нього “з’явився імунітет” до болю.

Після побоїв Крістіна занурювала його в крижану воду, щоб зменшити видимі синці, каже постраждалий, додаючи, що окрім фізичних, він переживав ще й емоційні страждання.

Каже, що Крістіна погрожувала викинути його улюблену собаку Ділана десь на заміській трасі, якщо Ендрю не скаже, що любить її.

Ендрю також розповів, що під час того, як вона морила його голодом, сама об’їдалася чіпсами і шоколадом.

“Я був дуже худим, тому що не їв. Крістіна готувала для себе, а потім показувала мені порожню каструлю. Інколи у мене не було їжі цілими днями. Я благав, щоб інші учні в школі давали мені свої недоїдки або їв корм для хом’ячків чи собаки, щоб вижити”, – стверджує чоловік.

Хоча Ендрю мав друзів, він ніколи не почувався достатньо комфортно, щоб розповісти їм про те, що відбувається вдома.

Соціальні працівники приходили до нього додому, але не знайшли достатньо підстав, щоб забрати його від мами.

Коли Ендрю виповнилось 14, він влаштувався на роботу і відчув смак незалежності.

Однак невдовзі після цього Крістіна почала вимагати від нього гроші, тому, зрештою, Ендрю назавжди пішов з дому.

“Останньою каплею було те, що вона вдарила мене пляшкою від вина за те, що я відмовився дати їй гроші. Тоді я знав, що вона ніколи не зміниться і я повинен піти. Я пробіг повз неї і втік з будинку. Вона переслідувала мене, але я зрештою втік прямо в тому одязі у якому був”, – пригадує Ендрю.

Більше нічого хлопець з дому не забрав.

За словами Ендрю, він побіг до залізничної станції, подзвонив татові, і з того часу жив разом з ним.

Тато сильно випивав, тож життя було теж не солодким, “але легшим”, каже хлопець.

Хоча Ендрю більше ніколи не жив з Крістіною, він відвідував її дорогою на роботу, щоб “захистити свого молодшого брата”:

“Думка про те, що хтось колись зможе нашкодити моїй дитині, завдає мені фізичного болю, – додає чоловік. – Я також був дитиною, і не зміг зупинити Крістіну”.

У Ендрю діагностували посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і приписали йому антидепресанти.

Роками він мріяв про правосуддя, але не був впевнений, що може зробити хоч щось, щоб довести, що злочин вчинили так давно.

Але коли він почув про подібну справу, зрозумів, що довести провину матері можливо, тому у 2013 році пішов до поліції і все розповів.

Крістіну заарештували. Вона все заперечувала. Однак правоохоронці таки знайшли докази і довели її провину у квітні 2016 року.

На суді мама сказала, що Ендрю створював проблеми і мав приступи гніву, переповідає devonlive.com.

Вона також підтвердила, що виставляла сина голим на вулицю, бо “він сказав, що йде з дому, тоді я виставила його на вулицю і сказала, що він знає, де живуть його дідусь і бабуся. Я зробила це, щоб зупинити цей нонсенс”.

Крістіна визнала також, що била дітей по спині чи ногах, бо так виховувала в них дисципліну і не бачить в цьому нічого поганого.

Коли її запитали, чи любила вона Ендрю, Крістіна відповіла: “Я любила усіх своїх дітей”.

На прохання розказати одну-дві приємні речі про сина, жінка сказала: “Коли він був добрим, він був доброю дитиною. Він був доброю дитиною, поки у нього не починались істерики”.

Свідки з боку обвинувачення розповіли про те, як відвідували дім Крістіни і бачили її жорстокість стосовно третього з чотирьох синів.

Ендрю описували як “найсумнішого хлопчика, якого ми коли-небудь бачили”.

Зачинуючи вирок, суддя Ерік Саломонсенсказав, що вона перетворила життя сина в “страждання”.

Ендрю ділиться своєю історією, бо сподівається, що таким чином зможе допомогти таким людям як він вийти “на світло” і повідомити про знущання над ними:

“Я не відчуваю, що все позаду. Досі є багато питань, які потребують відповіді, але я хочу, щоб інші люди, які пережили цькування, знали, що це не їхня провина. Їм нічого соромитись.

Я досі переживаю те, що Крістіна робила зі мною щодня. Я був невинною дитиною. У мене попереду довга дорога. Сподіваюсь, що знайду своє місце в житті”.