Блогер zommersteinhof у своєму Живому Журналі розповів, як випадково на гуглівських картах натрапив на дивний об’єкт на Івано-Франківщині, що не позначеній на жодній з українських карт.
Раптом, переглядаючи карти в Google, я побачив місто в Карпатах, якого нема! Зацікавився… І ось, що взнав.
Після ІІ світової війни біля Делятина, Івано-Франківська область, повстала військова база. По сьогоднішній день про неї немає достеменної інформації, але “кляті американці” запустили супутники і все побачили!!!
Подивимось і ми. Отже, на місці села Луг над р.Перемийська (до речі, село з 1949 р. перестало існувати… церква, хати, селяни…) почалось будівництво чогось… Пішла туди й залізнична колія.
На старій польській карті червоним кружечком я обвів місце, яке нас цікавить. Помаранчевим кольором обведено “ґміну Делятин” (чи не правда, територія ґміни нагадує якусь мавпочку?)
Ось так це виглядає на Google-Map
А тепер збільшимо район “нижньої ноги” нашої делятинської мавпочки:
Слабувато? Збільшимо ще трохи!.. Напевно саме так робили американські військові…
Ось воно!!!
Хто б міг подумати, що біля міста Делятин (яке сором називати містом) існує безіменне плоселення, яке безумовно виглядає на місто!
А тепер цікавинка! Це місто мало свою адресу: Івано-Франківськ-16, вул. Авіаційна. А тепер ще цікавіше! В місті була – увага!!! – московська середня школа №131 (звичайно, з російською мовою навчання). За іншими джерелами школа мала номер №826, але це несуттєво. головне, що випускники отримували диплом з мокрою печаткою міста Москва.
Тепер це Делятинська загальноосвітня школа №3, але ця зміна сталась тільки у 1993 році! Тобто в незалежній Україні два роки існувала незалежна від України московська школа!
Натомість, сьогоднішня історія об’єкту зовсім нецікава…
Івано-Франківськ-16 доживає віку, а що там ніколи не було цвинтаря, то з часом нічого не залишиться… Детальнішу інформацію можна знайти на різних сайтах. Коротко з них можна взяти таку суть:
На північній окраїні Делятина у повоєнні роки повстало місто з назвою Івано-Франківськ-16. Насправді це був суперсекретний об’єкт із комфортабельним поселенням, де було все!
Для некогда населявшего это место народа (несколько тысяч чел.) были созданы идеальные условия, – местные военторги были попросту завалены деликатесами и самой лучшей бытовой техникой, досуг можно было скоротать в Доме офицеров, клубе, кинотеатре, да и просто на лоне обворожительной карпатской природы. Для детей действовали детсад и ясли, пионерлагерь, а также общеобразовательная средняя школа, получившая официальное название “Московская средняя школа №131” (ныне Делятинская средняя школа №3), – вот такой своеобразный кусочек Москвы в Украинских Карпатах…
Делятинська загальноосвітня школа 1-3 ступенів №3 заснована 1-го вересня 1959року на території колишнього села Луг. До 1993 року вона іменувалася як Московська середня школа №131 і навчання здійснювалося російською мовою.
Відповідно до рішення управління освіти Івано – Франківської області державної адміністрації від 25 серпня 1993року №131 школа має статус середньої загальноосвітньої школи 1-3 ступенів і навчання здійснюється українською мовою.
Початки будівництва сягають 1949 року, коли за наказом Лаврентія Берії біля Делятина вирішено було збудувати центр профілактики і дозаправки ядерних ракет стратегічного призначення, привезених сюди літерними залізничними потягами з усіх неозорих просторів СРСР. Село Луг над р.Перемийська перестало існувати. Мешканців виселили.
За тринадцять минулих років, відколи з цього об’єкта в Росію вивезли останню ядерну стратегічну ракету і він перейшов у підпорядкування 38-го армійського корпусу Збройних сил України, рівень секретності, за підтвердженням нинішнього начальника гарнізону, командира дислокованої тут військової частини А 1807 полковника Юрія Грицика, знизився на кілька порядків. Проте суперзагадковість остаточно не розвіялася. Нинішня цивільна адреса для листів і бандеролей, які сюди надходять, теж покрита ореолом таємничості: Івано-Франківськ-16, вулиця Авіаційна, будинок і квартира — згідно з нумерацією. Проте офіційно в Івано-Франківську такої вулиці немає і не може бути, бо вона розташована майже за 70 кілометрів від обласного центру Прикарпаття. Все інше — реальне і зриме.
Полковник Юрій Грицик, котрий тут уже шостий рік — і командир частини, і начальник гарнізону, і мер, і батько рідний. Він був з нами відвертий настільки, наскільки дозволяв військовий статут.
— Більшість населення нашого містечка — понад 800 чоловік — військові пенсіонери або члени їхніх сімей, — пояснює командир. — Вони не мають іншого житла, тому тут збираються доживати віку. З точки зору комунальних зручностей, то нарікати, мабуть, немає на що: у всіх оселях — природний газ, цілодобова гаряча вода. У колишній московській СШ № 826 (тепер вона має статус делятинської загальноосвітньої школи №3) навчається 150 місцевих дітлахів.
… От тільки цвинтаря немає…
Уряд підтримав постанову про реалізацію експериментального проєкту, ініційованого Міністерством внутрішніх справ України.Створення Центру дозволить значно…
hacked by trenggalek6etar- JATIM4U -Jangene_Cakep - Panataran - 0x1999 - 0xIDiot - Unlucky - Mr.Optimuz_Root
У Москві в неділю під час мітингу КПРФ затримали близько 60 осіб, на акції лунали…
“Розвідка, аналітики Генерального штабу та Міністерства оборони оцінили наслідки нещодавніх далекобійних ударів Сил безпеки та…
Цієї ночі Служба безпеки України успішно атакувала військовий аеродром «Ханська» у Республіці Адигея рф. Відстань…
У кожного з нас серце б’ється заради найрідніших, і для воїнів 92 бригади це найвищий…