Такі закохані й у роботі такі вправні, що їм молоді позаздрять: днями неймoвiрна пара стала під вінець

“Васюта і Степанчик – такі закохані й у роботі такі вправні, що їм молоді позаздрять”, – каже Оксана Білоголовка, родичка нареченого.

Степанові Матійчику – 77 років, його дружині Василині Буждиган – 83, повідомляє газета “Експрес”.

“Але ми кажемо, що їм – по 16. Щоправда, з одним нулем. Якщо додати роки наших молодят, то на двох буде якраз 160 років, – жартує Оксана. – Вони односельці, у кожного раніше були свої родини зі своїми радощами та бідами. З першою дружиною Степан жив у любові та злагоді, але десять років тому жінка пережила інcyльт, а згодом помepла. Залишились дві доньки. Сьогодні в пана Матійчика – п’ятеро онуків та дві правнучки”.

Сім років тому раптово помep і чоловік пані Василини. Єдина донька та двоє онуків живуть аж у Кривому Розі. Від сумних думок відвертала велика господарка. Через неї пані Василина і поєднала свою долю зі Степаном.

“У Васюти є кобила Краля, яку купив ще її чоловік, – розповідає далі Оксана. – Вона дбає про гривасту. А якось попросила допомоги у Степана”.

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

Односелець радо погодився допомогти жінці: розчісував кобилі гриву, чистив копита, підковував, допомагав дати лад у стайні. За роботою люди багато говорили, своє горе одне перед одним виплакували. Вирішили, що треба їм зійтися і разом жити, так легше та простіше. Ще й повiнчатися надумали, аби все за законом, людським i Божим. Обоє регулярно ходять до церкви. Тому жити, як кажуть у селi, “на вiру”, не захотiли.

До церкви на вiнчання зiйшлося чимало гостей. Дехто дивувався: навiщо в такi поважнi лiта сходитися та ще й вiнчатися. Проте молодятам до людських пересудiв було байдуже, вони сяяли вiд щастя i часто цiлувалися пiд вигуки “Гiрко!”.

Пiсля вiнчання новоспечена пара запросила додому гостей. За словами Оксани Бiлоголовки, кохання цiєї пари зрiле, мудре й виважене.

“Вони дуже дбають одне про одного, Василина завжди куховарить для чоловiка, ще й сусiдiв та родичiв на частування запрошує. Сидять, гомонять. Iдилiя, аж iншi заздрять”, – мовить жiнка.

Молодята жодного дня не можуть без роботи. Господарство чималеньке: кобила, свинi, корова, кози, кури, iндики. Є город, сад, маленький виноградник. Усюди треба лад навести, живнiсть нагодувати. До речi, кобилу Кралю, яка їх порiднила, Василина i Степан до важкої роботи не залучають, городи сусiдам не орють, лише iнодi запрягають у вiз та їдуть у гостi до родичiв чи на ринок.

“Василина має чудовий вигляд на свої поважнi роки. У неї жодної сивої волосинки, таке взагалi мало в кого буває, – каже з усмiшкою Оксана. – До речi, мати Василини прожила понад сто рокiв, i також на свiтi її тримала саме робота. А Василину та її Степана триматиме ще й кохання!”