Моїм дітям ніхто не поверне цей час без батька – дружина вiйськовополоненого

Дітям полонених українських бійців не вистачає батьківської уваги. Вони часто плачуть і заздрять одноліткам із повних сімей.

Старша дочка Сергія та Катерини Глодар 4-річна Марія починає забувати батька, а для її молодшої сестри Анни батько – це чоловік із фото на стіні. Про це Gazeta.ua розповіла 29-річна Катерина Глондар. Чоловіка з полону чекає понад 1000 днів.

“Молодшу доньку чоловік бачив на відео. Ми тоді зняли їм привітання до Нового року й Аня потрапила у кадр. Потім написав у листі, що бачив дочку й навіть устиг роздивитися, скільки у неї зубів.

Дітям ніхто не поверне цей час без батька. Дочки у мене не знають, хто такий батько. Старшій було 1 рік і 7місяців, коли Сергій востаннє приїжджав. Знає, що батько в неї герой. А виховання, батьківської ласки не вистачає. Для Анічки батько є лише на фото.

Кожен вечір Маша запитує: А де папа? Розкажи мені за папу. А який у мене папа?

Мені здається, що вона починає його забувати, хоча у нас фотографії висять по всій квартирі. Якось ішли у гості й проходили тюрму. Дочка подивилася і каже: “Давай зайдем до папи, він же у нас тут сидить?” Я пояснила, що він в іншому місті. Почала допитуватися, де воно й чому ми не їдемо до батька. Коли їй було 2,5 роки, я почала їздити на акції в Київ. Приїжджаю додому, а Маша каже: “Я тебе по телевізору бачила. Там і інші тьоті були. У них що, теж когось немає?”

Два роки підряд на День народження була істeрика. У три роки плакала: “Чому всі прийшли, а папа не прийшов?!” Коли святкували чотири роки, вранці прокинулась і побігла не до подарунків, а дивитися у вікно, чи не йде тато”, – розповіла Катерина.