Заради мами зізнався у вбивстві вітчима

Сусіди з першого дня не вірили, що Руслан вбив свого вітчима Олександра, і заховав його велике тіло в сараї.

Хоча хлопець і виріс в неблагополучній сім’ї, він не був схожий на дітей із так званої «зони ризику». Добре вчився, був самостійний не за роками, намагався навіть заробляти – дорослі в сім’ї цим не займалися. А головне – щиро любив молодших братика і двох сестричок, яких мама народила від вітчима. Особливо крихітку –Лізоньку, яка нещодавно з’явилася на світ.

Шлюб між Сашою та мамою Руслана Ганною почався якось неправильно (в неповні 18 років Сашко пішов жити до жінки, яка була старша за нього на 9 років і мала дитину), так і йшов «по накатаній»: пили, спали, жінка народжувала дітей, які були джерелом доходів – сім’я жила на соцдопомогу. Сашка дружину бив, вона йому вчиняла істерики, вимагаючи йти на роботу. Вранці всіх все влаштовувало – похмелялись. Причому Руслана вітчим не бив, якщо і були претензії, пред’являв їх тільки мамі…

Проте того трагічного вечора в їхній родині все змінилося назавжди. Якщо вірити сухій міліцейській інформації, то «Заступаючись за матір, юнак убив свого вітчима, який прийшов додому нетверезим і почав чіплятися до жінки. Коли суперечка між дорослими переріс в бійку, хлопець не витримав і взяв в руки сокиру». Однак виявилося, що все було зовсім не так…
Коли Руслан вирішив розказати усю правду, то вона шокувала усіх родичів: «Мама сказала, що нас четверо по дитячим будинкам розкидають. А якщо я вбивство на себе візьму, то мене не заарештують – я ще маленький і отримаю умовний термін. Ми всі залишимося разом. Мама обіцяла кинути пити і знайти роботу»…

Тобто, Ганна вбила Олександра, але змусила свого рідного сина взяти вину на себе, коли їх через два дні після вбивства, тоді тіло Олександра виявили в сараї, привезли в райвідділ. Спочатку в різних машинах, потім посадили в одну.
З Ганни одразу зняли наручники. А Руслану пообіцяли, що не заарештують. Його відправили з сестричками, братиком і мамою в лікарню на реабілітацію. Ганна деякий час намагалася тримати дане синові слово, а потім махнула рукою і пішла до нового чоловіка, почавши жити по-старому. У підсумку втратила батьківських прав.

Руслан, коли зрозумів, що мама не збирається нічого міняти, зізнався родичам, що заради неї обмовив себе. Потім до слідчого прийшов: хочу поміняти свідчення. А слідчий пригрозила, що тільки гірше буде: «Так умовне отримаєш, а так – до 5 років за брехню». Та коли вражені цією історією родичі проконсультувалися у юриста, то він сказав: «Умовного за вбивство не буває! Руслану загрожують до 15 років!»
Аби врятувати невинного, родичі змусили Ганну сказати правду в міліції. Жінці під тиском зі всіх сторін довелося зізнатися, що зарубала чоловіка, коли син був у кухні, а потім наказала Русланові допомагати ховати тіло.

Ця історія могла закінчитися і справді трагічно, проте… У лікарні, коли їх усіх відправили на реабілітацію, 16-річний Білявий Руслан з чистим відкритим обличчям запав у душу медсестрі Надії. Надія знала, що цього хлопчика звинувачують у страшному – у вбивстві вітчима. Але знала і те, що в клініці все говорили: він не винен!