УКРАЇНА LIVE

Збройний конфлікт на Донбасі розпочалася в квітні 2014 р. З тих пір тисячі кадрових військових і добровольців опинилися в зоні антитерористичної операції, щоб захистити Україну.

У кожного солдата АТО своя історія, і, на жаль, наш сайт не зможе розповісти їх всі, тому ми зібрали для вас кілька вражаючих оповідань про подвиги українських героїв, які захищали свою землю.

Ігор Гордійчук, один з найвідоміших українських героїв. На самому початку війни очолював загін спецпризначення в тилу ворога, командував операцією із захоплення стратегічної висоти Савур-могила. Після захоплення висоти довго утримував її, а коли довелося відступати, загін Гордійчука потрапив під удар ворожих “Градів”. Один з осколків влучив йому в потилицю. Бойовики не стали брати пораненого в полон, залишивши його помирати в полі. Однак Гордійчук вижив. Два місяці лікарі боролися за його життя, і все-таки врятували героїчного командира.

Президент Петро Порошенко присвоїв Гордійчуку звання Героя України і вручив орден Золота Зірка. Також Гордійчук нагороджений орденами Богдана Хмельницького II та III ступенів.

Павло Чорій – десантник з 79-ої аеромобільної бригади. Під час бою йому осколком пошкодило око, але він продовжив битися. Павло затискав вибите око рукою і не припиняв стріляти по ворогам, поки у нього не закінчилися патрони. Він підібрався до кабіни ГАЗ-66, який (з його товаришами всередині) зім’яв ворожий БТР. Поранений солдат допоміг однополчанам і витягнув їх з уламків машини, все так же затискаючи очей рукою. Після цього він зголосився супроводжувати їх в госпіталь і вже тільки там знепритомнів від болю і крововтрати.

20 червня 2014 р. Павлу вручили орден “За мужність” III ступеня. Зараз замість втраченого правого ока у нього стоїть тимчасовий протез, але у воїна є надія на те, що йому зможуть поставити більш якісний протез у Франції на пільгових умовах.

Анатолій Маркус був в АТО з 11 листопада 2014 р. по 11 вересня 2015 р. Завдяки йому було евакуйовано 50 бійців, які захищали новий термінал Донецького аеропорту. Незважаючи на те що він десантник, Анатолій сам зголосився бути механіком-водієм багатоцільового легкого броньованого транспортера (тягача) для виконання бойового завдання.

Анатолій зробив 13 виїздів в новий термінал Донецького аеропорту, щоб забрати всіх бійців, які там знаходилися. Незабаром він отримав орден “За мужність” III ступеня.

Вадим Свириденко – військовий фельдшер 128-ої бригади, який дивом вижив під час боїв під Дебальцевим. Під час бою Вадим намагався вивести з оточення військових на блокпості “Балу”, але був сильно поранений – потрапив в зону вибухової хвилі від снаряда. Коли його хотіли евакуювати, машина, на якій везли поранених, потрапила на міну, через що Вадиму довелося ховатися і виживати три дні в 20-градусний мороз. Трохи пізніше фельдшер опинився в полоні ДНР, але незабаром був переданий українській стороні, правда, з обмороженням 4-го ступеня, в результаті якого він втратив руки і ноги. Зараз Вадим отримав нагороду “Народного героя України” та орден за мужність. А також взяв участь в “Іграх нескорених” в Канаді.