“Бачите, Андрію Олександровичу, я ще і не їла…”: Пенсіонерка емоційно звернулася до Реви

Почувши по телевізору, як міністр соціальної політики Андрій Рева заявив, що українці бідно живуть, бо багато їдять, не те, щоб обурилася, швидше образилася, передає Корупція.Інфо

Тернополянці Світлані Іванівні 68 років. Має майже 40 років безперервного трудового стажу. 10 років на пенсії. Отримує – 1347 гривень

Почувши по телевізору, як міністр соціальної політики Андрій Рева заявив, що українці бідно живуть, бо багато їдять, не те, щоб обурилася, швидше образилася. І вирішила розповісти Андрію Олександровичу як насправді живеться пересічному українському пенсіонерові.

«Взимку було трішки легше. – пише вона. – Субсидії були. І зараз є. Але зараз то копійки. Ось і вийшло мені цього місяці за комунальні послуги майже 700 гривень. А пенсія скільки? Ото, Андрію Олександровичу, якщо рахувати вмієте, то рахуйте – половина моєї пенсії уже пішла.

А тепер щодо їсти. Ось люблю хліб. Навіть не те, щоб люблю – не наїдаюся без нього. Щоб не їла, а скибка хліба повинна бути. Скільки там буханка? 9 гривень. Нехай з’їдаю буханець не щодня, нехай уже буде один на два дні. Це вже 135 гривень.

А ще до хліба масла хочеться. Скільки там воно? Як яке, але в середньому 30 гривень. Так ось для мене – це дорого. Я спред купую, він дешевший майже удвічі. А ще, не знаю як там німці, а я люблю чай солодкий. Доводиться і цукор купити. Бачите, Андрію Олександровичу, я ще і не їла практично нічого, а у же половина тих грошей, які залишилися після сплати комунальних послуг, витрачена.

А ще потрібно купити олію, гречку, рис, макарони, яйця. І ще багато чого. Тут про якесь м’ясо чи хоча б рибу говорити не доводиться. І це у мене ще є дача. Тобто я не купую ні бараболі, ні цибулі, ні квасолі і ще багато таких ні… А у кого дачі чи городу нема? Тоді що? А ще мені трішки пощастило. Попри поважний вік я практично здорова жінка. Інколи якийсь валідол куплю і все.

А є ж люди з хронічними хворобами. І витрачають вони на них грошей знову ж таки набагато більше, ніж німці. Можливо аж тепер вас зацікавить як же ми виживаємо у цій державі. За інших не скажу, а мені діти допомагають. І дочка, і син на заробітках давно. Якби не вони, не знаю, як би виживала. А ваші діти, Андрію Олександровичу, також десь у світі копійчину заробляють? Ось таке воно у нас життя, пане міністре.

Я розумію, що все оце, що я тут наговорила, нічого не змінить. Бо ми з вами живемо не лише у різних країнах, а й навіть на різних планетах. І ви поняття не маєте, як насправді нам живеться. Та вас це і не цікавить. Без поваги до вас та інших міністрів, Світлана Олександрівна Бойко»