УКРАЇНА LIVE

У січні Україна згадує всіх, хто ніс оборону біля одного з найважливіших об’єктів у зоні АТО – Донецького аеропорту. 242 дні наші воїни захищали цей маленький клаптик української землі і боролися за нього до останнього – доки не впали бетонні стіни споруди.

Українські військові, що їх захищали стали в народі називатися “кіборгами”, адже не просто виживали в надскладних бойових умовах, а тримали міцну оборону не дивлячись ні на що і протистояли незаконним терористським і сепаратистським угрупуванням, які намагалися захопити будівлю, не зважаючи на те, що порушували Мінські домовленості.

…Усе розпочалося близько 3-ї години ночі на 26 травня 2014 року, коли на територію аеропорту вдерлися близько 80-ти добре озброєних бойовиків так званої «ДНР», які висунули вимоги щодо виведення українських військових, що на той час охороняли внутрішній периметр ДАПу.

Близько 7-ї ранку до терористів прибуло підкріплення — переважно з «кадировців». Через наявність у терміналі аеропорту цивільного населення українські військові змушені були відступити в розташований поблизу старий термінал та розпочали підготовку до бою. Державна авіаційна служба України в цей час заборонила польоти до Донецька. А на летовище аеропорту висадився десант українських військових, які витіснили бойовиків з низки будівель аеропорту, зайняли периметр і диспетчерські вежі.

Перший постріл безпосередньо в новому терміналі аеропорту був зроблений українським снайпером по бойовику, який намагався підбити з ПЗРК винищувач ЗС України. Тоді приблизно об 11-й годині ранку один із «кадировських» терористів на даху нового термінала аеропорту навів зенітно-ракетний комплекс «Ігла» на український винищувач МіГ-29, який пролітав на малій висоті. Це помітив снайпер 3-го полку спеціального призначення, який доповів обстановку командуванню і отримав дозвіл відкрити вогонь на ураження. З точного пострілу снайпера і почався бій за аеропорт.

Після цього українська сторона висунула терористам ультиматум залишити його до 13-ї години дня. Але цього не сталося — і операція зі звільнення стратегічного об’єкта вступила в активну фазу. Перший бій тривав лічені години. Після атаки українських військових терористи зазнали чималих втрат і відступили. А сам аеропорт практично відразу став «найгарячішою» точкою на карті АТО.

Спроби штурму донецького аеропорту терористами відтоді були регулярними, проте українські військові успішно їх відбивали. Тоді й народилася легенда про «кіборгів». І першими українських бійців так почали називати саме бойовики за надлюдську стійкість в обороні.

Незалежно від того, чи було прийнято рішення про припинення сторонами вогню або підписані документи про перемир’я, не минало жодного тижня без атак і обстрілів цього об’єкта. У штурмі аеропорту брали участь не тільки «денеерівці», а й кадрові російські військові, зокрема спецпризначенці ГРУ.

З українського боку до оборони аеропорту в різний час залучалися військовослужбовці 3-го полку спеціального призначення, майже всі десантні бригади Збройних Сил України та низка добровольчих батальйонів. Прилегле селище Піски та аеропорт також обороняли піхотинці, артилеристи і танкісти 93-ї механізованої бригади, танкісти 1-ї танкової бригади та підрозділи батальйону МВС «Дніпро-1», які теж виконували бойові завдання на території аеропорту.

Фінальна фаза протистояння в аеропорту розпочалася 13 січня 2015 року. Після масованих артилерійських та танкових обстрілів з боку терористів завалилася диспетчерська вежа аеропорту, яка в народі стала символом його оборони. Того ж дня бойовики висунули «кіборгам» ультиматум — або залишити аеропорт, або загинути. Військові вибрали бій, і відтоді зіткнення в аеропорту вже не вщухали.

19 січня бойовики підірвали другий поверх нового термінала, а в ніч на 22 січня, скориставшись коротким перемир’ям для вивезення вбитих та поранених, бойовики тихцем замінували будівлю й зруйнували її остаточно. Від неї залишився тільки каркас, тож обороняти було більше нічого. Тільки тоді українські військові відійшли до інших будівель аеропорту та навколишніх населених пунктів.