УКРАЇНА LIVE

Українець Ігор приїхав до Франції на заробітки. Через деякий час у нього виникли проблеми з документами і він був змушений звернутись до волонтерів, які допомагали мігрантам. Саме там Ігор і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Міріам.

Міріам: Ігор був одним серед багатьох іноземців, яким ми намагалися допомогти. Ми багато спілкувались, навіть пізніше працювали разом, але лише як друзі. Попри спроби наших волонтерів, проблема з документами не вирішилась, і Ігореві потрібно було виїхати з країни. Я наважилась запропонувати йому одружитись на мені, а з часом розлучитись, коли він зможе залишитись у Франції офіційно. Ігор довго не міг наважитись через український менталітет, думаючи про те, що він не зможе мене забезпечувати і лише ускладнить моє життя. Але час минав, а іншого варіанту він не міг знайти.

За час підготовки до одруження пара зрозуміла, що в них починають з’являтись справжні почуття. Певний час після церемонії чоловік ще не міг отримати документи та влаштуватись на роботу.

Міріам: Поки Ігор був безробітній, він вирішив доглядати моїх дітей. Це було дуже важливо для мене. З часом ми відвідали Україну, адже Ігор хотів познайомити мене зі своїми рідними – і я була в захваті від них. Мені сподобались українські міста, тамтешні люди, їхні традиції, кухня, спосіб пити гоpiлку та гарячі напої на вулиці взимку та запасати консервацію в шафах. Люди запитували мене: «Які джеми ви готуєте?», «Ви вирощуєте картоплю на вашому городі?». Я досі згадую цю країну з усмішкою.

Через декілька років після одруження в пари наpoдилась донька. Дівчинці обрали українське ім’я Фаїна, як в матері Ігоря. Коли їй був рік, сім’ю сколихнула біда – молодий батько зaгuнув під час авapiї.

Міріам: Наразі Фаїні 10 років, вона часто говорить про тата і переживає, що не пам’ятає його. Найбільше донька пишається тим, що вона наполовину українка. Я часто воджу її в Україну до бабусі та намагаюсь зробити все, аби вона знала свою другу рідну мову.