“У нас є такі будинки, що господар сам не знає, скільки в нього кімнат”: Москаль розповів про розкішне життя закарпатців

Геннадій Москаль – основна політична фігура області. Довкола його імені чимало розмов та скандалів.

Він розповів 112.ua про нинішні проблеми Закарпаття, передає Корупція.Інфо

– Ми тяжко закрили минулий рік, нікому не винні, але закрили в січні. В цьому році було дуже важко, тому що Кабмін якщо і ухвалює бюджет, то змінювати правила гри під час бюджетного процесу дуже небезпечно. Чому ми так важко закінчуємо 2017 рік? Нам недорахували 409 млн грн, -заявив він. – Як сказав Черчилль, державний діяч думає про майбутнє, а політик про те, як би наступного разу виграти на виборах.

Так у нас думають голови сільських рад, маючи достатньо повноважень і щодо оренди, і щодо надання людям права викупу землі, щоб живі гроші надходили до бюджету, і щодо сплати податку з житлової площі. У нас є такі будинки, що господар сам не знає, скільки в нього кімнат. Ми в одного були – нарахували 66 кімнат. Вони оподатковуються від певної площі квартири або будинку, а голови сільських рад встановлюють або нульову ставку, або 0,001%.

Земля, на якій розташована комерційна нерухомість, оподатковується дуже великим податком. Але голови сільських рад нічого з цього не використовують. Вони, буквально сидячи на грошах, при тому, що це передбачено бюджетним кодексом, переживають про те, що люди скажуть на виборах. От і все! Він буде сидіти голий-босий-голодний, і діти в садках голодні, і вихователі без продуктів харчування, але головне, щоб люди сказали: “Це хороша людина, треба її ще раз обрати”. Тобто це “тримання за крісло” створює нам проблеми в сільських населених пунктах.

Ми це дуже яскраво побачили під час проведення декомунізації. Коли давали селищним, міським сесіям чотири місяці, щоб перейменувати вулиці, ніхто пальцем не поворухнув. Потім три місяці давали одноосібно голові села, селища або міста – ніхто пальцем не поворухнув. Їхня аргументація: “А що скажуть ті, хто працює у Росії?” “Ленін – нехай буде Ленін. А кому він заважає?” тощо. Але вони добре прочитали, що в кінці написано: “Після цього терміну глава обладміністрації зобов’язаний перейменувати всі вулиці”. Зобов’язаний! Якщо їм давали право, то тут уже – зобов’язаний. “Вас призначають, а нас вибирають. Повинні подобатися людям”. Ну я їм і понадавав таких вулиць, що їм не дуже сподобалося, але вже все, поїзд пішов, і моє розпорядження може скасувати лише Президент, Кабмін чи Адміністративний суд.

Могли самі перейменувати нейтрально або як захотіли. Ну який внесок Крупської у розвиток Закарпаття? Про її існування ніхто не знав, тому що Закарпаття стало частиною СРСР тільки 1946 року, до цього тут радянської влади як такої не було. 36 вулиць було названо на честь Валентини Терешкової, хоча наше законодавство прямо вказує, що не можна ім’ям того, хто ще живий, хай там який внесок він зробив, називати вулицю. Перейменували не тому, що вона великий діяч комуністичної партії, не тому, що вона депутат Держдуми і голосувала за від’єднання Криму, а тому, що вона жива і хай живе на здоров’я, та не має права згідно з українським законодавством бути в 36-й раз увічнена. І коли я в селі питав, хто така Терешкова, майже ніхто не міг відповісти. Але жага ще раз потрапити на посаду робить людей політично сліпими.