УКРАЇНА LIVE

Історія з Meinl Bank AG та виводом коштів з українських банків стає найбільшою аферою останніх років у фінансовій галузі в Україні.

Саме тому важливо показувати механізми цієї афери, та розуміти, що у Національному банку України, Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, Державній службі фінансового моніторингу України і Міністерстві внутрішніх справ України ці механізми були відомими, і вони свідомо не закривали ці лазівки.

Вже півроку триває судова справа через публікацію Forbes про масштабний вивід коштів з України з використанням банку Meinl. Ця фінансова установа відома у багатьох країнах колишнього СНД та Прибалтики як банк, що спеціалізується на виводі фінансових потоків. У Австрії власника цього банку, Юліуса Майнла V обвинувачують у фінансових махінаціях, та, згідно з інформацією Bloomberg, його було звільнено під заставу у 100 млн євро. Тепер банкір, колишній громадянин Австрії, мешкає у Лондоні, називаючи себе «людиною, яку ненавидять у Австрії», та позивається до Forbes, якій першим описував схеми з виводу коштів з українських банків. У тому числі, банкір заперечує, що взагалі працює в Україні.

Схема проста, як і більшість подібних банківських афер в Україні, і саме по ній була здійснена крадіжка грошей з ПАТ «Таврика» – $26 млн – на користь Wіnten Tradіng Ltd, Boumpoulіnas 26, Athіenou, P.C.7600, Larnaca, Cyprus; ПАТ «Південкомбанк» – 448,540 млн грн – на користь Tosalan Tradіng Lіmіted, Tenaru 4, Agіos Dometіos, P.C.2360, Nіcosіa, Cyprus; ПАТ «Автокразбанк» – 106 млн грн – на користь Agalusko Investment Lіmіted, Spyrou Kyprіanou 61, SK House, 4003, Lіmassol, Cyprus; ПАТ «Міський комерційний банк» – 59 млн євро – на користь Melfa Group LTD Belize; ПАТ «Фінростбанк» – 71,778 млн грн – на користь; ПАТ «ВіЕйБі Банк» – 960 млн грн; ПАТ «Терра Банк» – $40,393 млн; АТ «Дельта банк» – $87,294 млн; ПАТ «КБ «Південкомбанк» – $38 млн.

Усе просто

Український банк відкриває кореспондентський рахунок в «Meinl Bank Aktiengesellschaft» («Meinl Bank AG»), юридична адреса: Бауернмаркет, 2, А-1010, Відень, Австрія, власником і головою опікунської ради якого є президент Юліус Майнл, відомий не лише виходом з-під арешту під заставу у 100 млн євро (можливо, і з кишень українців), звинуваченням у жовтні 2015 року у фальсифікації звітності та виключенням банку з торговельного реєстру Австрії, а й тим, що називає себе «найненависнішою людиною в Австрії».

Український банк отримує відповідний дозвіл шляхом присвоєння реєстраційного номеру відкритого кореспондентського рахунку в журналі обліку Головного управління НБУ.

Meinl заперечує, що працює в Україні – проте проводить семінари по роботі з офшорами у київському готелі Hilton

Враховуючи статистику виведення коштів і банкрутства банків вже сам факт відкриття такого рахунку в «Meinl Bank Aktiengesellschaft» для професіоналів свідчить про те, що операція повинна бути узята під жорсткий контроль з метою перевірки, які кошти були чи будуть покладені на цей рахунок – власні кошти банку, чи кошти вкладників.

Якщо на рахунок по такій схемі внесені кошти вкладників банку, які банк видав за безцінь і якими вільно розпоряджатися не зможе, про що аналітикам фінмоніторингу показує маркер знерухомлення цих коштів за результатами постійного аналізу залишків коштів, що розміщені в інших банках та залучені від інших банків, показаних у формі №618 (декадна), затвердженій Постановою Правління Національного банку України «Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», то це перша ознака того, що це схема накачування фіктивної ліквідності банку і гарантований ризик ліквідності для нього, і що вони скоро будуть вкрадені. Бо коли виникне форс-мажор та необхідність розрахуватися із вкладниками, ці гроші в ту саму мить будуть списані в погашення зобов’язань за кредитами, що були надані третім, а точніше пов’язаним особам, а попросту вкрадені власниками і керівниками банку.

Є всі ознаки афери

Процент ймовірності прогнозу такого розвитку сценарію збільшується, якщо власник банку дає доручення посадовцям банку укласти Договір відповідального зберігання та застави грошових коштів, які знаходяться на кореспондентському рахунку у «Meinl Bank Aktiengesellschaft», іноді і без погодження з правлінням банку та наглядовою радою, що також бачать і НБУ і Фінмоніторинг.

Власник банку безпосередньо, або через пов’язаних осіб, що ДСФМУ та НБУ також мають змогу бачити в реальному часі, створює, частіше усього в Республіці Кіпр, компанію-прокладку для взяття кредиту, а іноді десь в Белізі чи там, де немає договорів про видачу, фірму для надання кредиту вже самому банку.

Компанія-прокладка тут же укладає договір позики на суму в десятки мільйонів доларів США, для фінансування чогось і десь. І якщо власник не дуже розумний, то це підприємство з України, де його можуть дістати правоохоронці. Якщо розумний, то використовує підприємство, яке буде боржником потрібного офшору, що начебто видав кредит, і таким чином допоможе його власнику вивести за кордон сотні мільйонів доларів, бо на Заході таку б аферу було важче організувати, ніж, скажімо в Дніпропетровській області.

Керівник банку, внаслідок свідомо неналежного виконання своїх службових обов’язків, не здійснює облік зазначеного зобов’язання за договором відповідального зберігання та застави, не формує резерв для покриття кредитного ризику з метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність компанії-прокладки. НБУ і Фінмон також бачать це

Того ж дня, за дорученням власника банку керівник банку укладає із «Meinl Bank Aktiengesellschaft» договір відповідального зберігання та застави грошових коштів в сумі декількох десятків мільйонів доларів чи євро, які зараховує на відкритий українським банком кореспондентський рахунок, як гарантії забезпечення виконання зобов’язань взятих компанією-прокладкою.

Як правило, керівник банку, внаслідок свідомо неналежного виконання своїх службових обов’язків, не здійснює облік вищезазначеного зобов’язання за договором відповідального зберігання та застави, не формує резерв для покриття кредитного ризику з метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність компанія-прокладки. НБУ і Фінмоніторинг також бачать це, і НБУ може за пару хвилин звернутися до FMA.

Одна із фішок схеми виведення коштів через «Meinl Bank Aktiengesellschaft» є те, що договори підписуються при одних керівниках банку, кошти заводяться при других, а виводяться при третіх. І кожен розповідає, що я не підписував договору, підписував оферту, інший, що він отримав ці гроші на балансі, але документів про це ніколи не бачив… І НБУ знаючи про цю аферу «просто безкоштовно, тобто даром мовчить».

У час «Х», у результаті невиконання компанією-прокладкою своїх зобов’язань за договором позики з «Meinl Bank Aktiengesellschaft», останній, діючи відповідно до умов договору відповідального зберігання та застави грошових коштів проводить списання з кореспондентського рахунку українського банку десятків мільйонів доларів чи євро, які український банк туди поклав і усі ці десятки мільйонів доларів перетікають на рахунки власника банку, якщо він тупий, або якщо менш тупий, то на рахунки пов’язаної із ним особи. Що, в принципі, легко з’ясовується, якщо проти власника відкривається провадження по ст.209 КПК України по якій на Заході без проблем здають Україні таких злодюжок та інформацію про них.

За схемою накачування фіктивної ліквідності банку результат той самий, як і мета вкрасти гроші вкладників, але спочатку їхні гроші зробити грошами пов’язаної компанії, яка ці гроші дасть банку як інвестицію, а потім так само забере, бо банк чогось там не виконає – наприклад, його голова правління подивиться в небо не під тим кутом.

Хто несе відповідальність?

Такі афери звісно що не могли б мати місця, якби не було, як мінімум непрофесіоналізму та недбальства при виконанні своїх службових обов’язків, бо частіше за все це через свідоме, грубе і цинічне порушення законів і інтересів України зі сторони таких керівників Національного банку України, як Гонтарева Валерія Олексіївна та Кубів Степан Іванович та таких директорів-розпорядників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як Ворушилін Костянтин Миколайович та Пасічник Василь Васильович. І які за ці дії, враховуючи що їхнім дерибаном банківської системи було нанесено шкоди до 400 млрд грн, будемо сподіватися, колись будуть покарані за законом, аж до довгорічного ув’язнення та конфіскації їхнього майна.

Звісно що безкарно вони могли так діяти лише при тому, що їм це дозволяли і дозволяють та особи, як: Генеральні прокурори України: Шокін Віктор Миколайович, Ярема Віталій Григорович, Махніцький Олег Ігорович, міністр внутрішніх справ України Аваков Арсен Борисович, керівник Національної поліції України Хатія Деканоїдзе, голова Служби безпеки України; Грицак Василь Сергійович та Наливайченко Валентин Олександрович, голова Державної фіскальної служби України Насіров Роман Михайлович, Білоус Ігор Олегович, перший заступник Міністра доходів і зборів України , Голова Державної фіскальної служби України , глава Державної служби фінансового моніторингу України Черкаський Ігор Борисович.

Щоб припинити банківські афери, почати відроджувати економіку та привести до посилення курсу гривні потрібно дуже мало – виконувати закон

За два роки банківського дерибану було вручено лише 2 підозри. І лише в останні дні, після жорсткої критики суспільством було вручено ще 5 підозр. І це при дерибані 67 банків на суму до 400 млрд. грн. І це притому, що в Україні за крадіжку на рівні ящика консервів чи велосипеду не те що вручено підозр, але й засуджено тисячі осіб.

Схема, що привела до такого розграбування банків – дуже примітивна. НБУ в особі підрозділів фінансового моніторингу та банківського нагляду в реальному часі, до речі, одночасно із Державною службою фінансового моніторингу України бачить, що певний банк починає виводити гроші вкладників за кордон, але жорстко не припиняє це.

Щоб припинити банківські афери, почати відроджувати економіку та привести до посилення курсу гривні потрібно дуже мало – політичну волю виконувати закон. Для цього лише достатньо Хатії Деконоїдзе, повторити досвід Італії (там боролися із «Коза Ностра», тут із «Ностра-рахунки»), і створити під своїм особистим контролем одну велику спеціальну оперативно-слідчу групу, до якої ввести 30-40 слідчих і оперативних працівників, і вже через місяць, навіть при існуючому спротиву зацікавлених керівників НБУ, ФГВФО, ГПУ і Фінмоніторингу, злодії б займали своє місце в СІЗО, були в розшуку в порядку міжнародної допомоги, і точно б безкарно не тішилися вкраденими мільярдами.

Для цього, керівниками держави і спеціальних та правоохоронних органів не слід ставити тих, хто приймав участь у корупційних схемах. Або, як мінімум, за 2 роки при розграбуванні 67 банків не був здатний оголосити більше 2 підозр (нещодавно їх стало 7), і перетворив Головне слідче управління МВС на звичайну годівницю зі «зливу» кримінальних проваджень».

джерело http://infokava.com/