Життя наших заробітчан в Італії

Середня зарплата доглядальниці в Італії – 7-8 євро за годину, але італійці часто намагаються обвести українців навколо пальця.

Поруч з овочевими лотками і розкладками з пресою на околиці Риму десятки українців в вихідний день очікують роботодавців. На батьківщині вони були кваліфікованими лікарями, вчителями, юристами, а за кордоном стають різноробочими і доглядальницями.

Станція метро Ребіббія на околиці Риму – шматочок України в столиці Італії. Місцеві жителі тут – гості нечасті, а ось українська мова звучить на кожному п’ятачку.

У неділю невелика площа перетворюється в “український базар”. Десятки вантажівок привозять продукти, посилки і пресу.

Ірина Петрощук – з Івано-Франківська. Їй 60, і два роки тому вона приїхала сюди на заробітки, влаштувалася “баданте” – доглядальницею.

Саме на цей “ринок праці” приходять італійці і вибирають собі українську няню, домробітницю або доглядальницю. Десятки наших співвітчизників стоять за натягнутою мотузкою – але, побачивши камеру, вони розбігаються.

“Майже три місяці тут стояла. Потім підійшли їхати на коллабрію, я погодилася. Працювала на городах, півроку підучила мову, повернулася. Потім знайшла роботу”, – розповіла Наталія Кам’яна.

Чотири роки Наталя доглядала за сеньйором: готувала, прибирала, але восени він пoмeр. Тепер жінка знову на ринку – і знову шукає роботу.

“Я заробляла 1200 – але без вихідних. Чотири роки я практично не виходила. Тільки виходила два рази на тиждень, купувала продукти на нас і все. Зараз вийшла – і трошки дивно, чотири роки не виходила, все, що знала – забула”, – розповіла жінка.

Середня зарплата тутешньої доглядальниці – 7-8 євро за годину, ділиться волинянка Ніна Гапляк. Але праця, каже, пекельна. До того ж італійці часто намагаються обвести українців навколо пальця.

Директор італійсько-українського товариства, яке тут, на Ребіббіа, вже 18 років консультує наших громадян, – українками захоплюється. Каже, що роботи вони не бояться, мову вчать швидко і асимілюються.

“Головне, ми несемо українську культуру італійцям. Поважати традиції – і старого, і молодого – навчили мене українці. А ще – навчили їсти часник, я тепер не хворію. А, до речі, сало з шоколадом – точно придумали українці”, – зазначив президент італійсько-української спільноти Маріо Тронка.

Українці ж – у всякому разі ті, хто працює в Італії нелегально, – рожеві окуляри знімають майже відразу. Журналісти поспілкувалися з десятками наших співвітчизників, і всі до єдиного – скільки б не заробляли в Італії, – сходяться в одному: рано чи пізно вони повернуться в Україну.