УКРАЇНА LIVE

Справа була у 1998-1999 роках. В общагу поселяли першокурсників……

Справа була у 1998-1999 роках. В общагу поселяли першокурсників. До нас в кімнату хотіли поселити дівчину Таню, тиху, скромну сільську дівчину. Але не склалося, передає Ukr.Media.

В кімнату зайшла Вона. Мама Тані. Губи курячої гузкой, у погляді презирство. Швидко окинула кімнату поглядом і оголосила вирок:

– Моя дочка тут жити не буде.

Кімната була кімната, нічим не відрізнялася від інших. Але мамі щось не сподобалося.

У підсумку Таню підселили до дівчат з ВІП-зони. Вчилися разом з нами родичі (близькі і далекі) педагогів та адміністрації нашого навчального закладу. Кімнати були точно такі ж, але жили, як мама Тані сказала, небидло. Сусідками по кімнаті, дівчата стали дві дівчата з нашої групи.

Як ви розумієте, слова про небидло відразу розлетілися по всій общазі і додали недоброю популярності Тетяні.

Жила дівчина скромно, на тусовки не ходила, старанно зубрила предмети. Страности ми стали помічати не відразу – рідко перетиналися, розклад не збігалося. Але дещо сусідки Тані нам розповіли.

Купивши пачку соку, дівчина старанно відмивала її і протирала спеціальної ганчірочкою. Всі фрукти обеззараживались спеціальним засобом. Руки Таня мила ну дуже часто. Зубна щітка змінювалася строго раз на 30 днів, у дівчини був календарик. За всі дверні ручки бралася тільки через паперову серветку, яка одразу викидалася і діставалася нова. Речі після прання Таня сушила на своїй мотузці, знову-таки ретельно протертою. Ручки, олівці, випадково впали, вона піднімала теж через серветку і протирала будинку.

Маму Тані ми зустріли через місяць. Вона приїхала на батьківські збори і гидливо ходила по коридорах, всім своїм виглядом показуючи, що їй гидко тут перебувати.

У Тані сусідки з’ясували, що мама її – медичний працівник, що вона з дитинства розповідала доньці про полчищах бактерій і мікробів, які покривають шарами все навколо. Розповідала вразливою дівчинці страшні історії, як в лікарню надходили люди, які не дотримуються гігієни, і що з ними було далі (все закінчувалося погано). Природно, вдома у мами була кришталева чистота, підлоги милися кілька разів на день.

З часом дивацтва в поведінці Тані стали зникати, під кінець першого курсу вона просто мила яблука з милом і всього один раз. А спочатку було так: з милом, з спецзасобом, потім яблука укладалися на обробну дошку (протерту) для сушіння і починався довгий і ретельне миття рук.

На другому курсі спочатку Таня суворо виконувала всі мамині настанови, а потім вона зустріла свого Єдиного і Неповторного.

Тут-то все і сталося. Телефон у нас в гуртожитку був один, на першому поверсі, мобільників тоді ні в кого не було і студенти годинами просиджували в холі, чекаючи дзвінка. Тому свідками, як Таня в розмові з мамою заїкнулася про першої любові, була добра чверть общаги. Мама не кричала, немає, але Таня все повторювала “Так, мамо”, “Добре, мамо”, “Ні, я дуже тебе люблю і не хочу, щоб ти померла”, “Мамочка, я дуже люблю тебе”.

Таня не плакала. Розповіла сусідкам, що чоловіки – розповсюджувачі мікробів, що від них антисанітарія, що від них смердить, бо вони не миються, як усі пристойні люди, тричі в день. І лягла спати.

А вночі дівчата прокинулися від гучного ляскоту. Включили світло. Таня лупила тапком по стінах і перелякано кричала: “Я винна, це я їх привела! Це через мене!” Вона била тарганів, які повзали по шпалерам, по шафі, по килиму…

Як ви розумієте, тарганів не було.

На навчання Таня так і не повернулася.

А мама її, як виявилося, дійсно медпрацівник. Підлоги мила на сільському Фапі (фельдшерсько-акушерському пункті).

Не знаю, чи був зрушення у мами або вона спеціально розповідала страшилки дочці, щоб та не пішла від мами. Якщо друге, то незрозуміло, як вона відпустила її вчитися і чому на педагога. Точно ми знали тільки те, що мама була впевнена: у начальства мікробів немає, вони суперчистоплоті.

Багато років я дізналася, що ось така тяга до чистоти – це вже показник якщо не повноцінного захворювання, то його початку.

Таню дуже шкода. Мама своїми руками спакувала дочка в психлікарню.

Мораль?
Займаючись вихованням дітей, не перестарайтеся