Я щаслива. Я маю коханого чоловіка і маленького синочка. Маю подругу – майже рідну людину – і хорошу роботу. Це все, що я люблю в цьому житті. Кожен день просто чудовий, я прокидаюся завжди з хорошим настроєм. Так було і того дня.
Я прокинулася, погодувала чоловіка. Відвела сина в школу і побігла на роботу. На площі була пробка, і я вийшла з маршрутки і пішла пішки. Коли переходила дорогу, в підземному переході мене зачепила циганка:
– Красуня, позолоти ручку, всю правду розкажу!
Я з дитинства не любила циган. Коли я намагалася нагодувати циганчат і побачила, як вони нехтують тим, що їм давали люди. До сих пір пам’ятаю, як сусідка пригостила малих виноградом і як потім цей виноград лежав розкиданий по дорозі. І мамині слова – такі, мовляв, голодні. Тому коли і ворожка підійшла до мене, я скривилася і мовчки пішла далі. Циганка забігла вперед:
– Не хочеш! А я все одно тобі скажу. Живеш собі і не знаєш, що чоловік тобі зраджує з твоєю найкращою подругою. І роботу ти поміняєш. І дитина
Я подивилася на неї і сказала:
– І тобі того ж.
Ворожка посміхнулася і відповіла:
– Щасливі ті, хто не знають.
Не можу сказати, що я їй повірила. Але не дарма ж кажуть, що швидше проростають зерна сумніву. Відразу почала пригадувати, скільки разів залишалися чоловік з подругою удвох і хто кого проводив додому. Така собі насуплена я зайшла на роботу. Заглибившись у свої думки, навіть не помітила, що на робочому місці, крім мене, нікого і немає. За годину сидіння за комп’ютером стала помічати, що всі навколо якось метушаться, але працювати ніхто і не думає. Коли, нарешті, я зрозуміла, що щось відбувається навколо, підійшла співробітниця і сказала:
– А ти знаєш, що нас закрили?
– Як закрили? – Я посміхнулась. – Люблю жарти, але сьогодні, знаєш, не той день.
– Та ти що, не знаєш? Нас дійсно закрили. Кому-то не догодила наша реклама і все: нашого рекламного агентства більше не існує. Шукай роботу, – співробітниця побігла далі.
Ще кілька хвилин я сиділа втупившись у монітор і думала, це такий сон, або я просто втратила зв’язок з реальністю. Розкидавши резюме в Інтернеті, я вирішила сходити в кафе і випити кави. Дорогою за звичкою розглядала своє відображення у вітринах. І раптом мій погляд зупинився на парочці, що сиділа за столиком і про щось розмовляла. Вони здалися мені знайомими. Кілька хвилин мені знадобилося на те, щоб усвідомити: за столиком сиділи мій коханий чоловік і моя найкраща подруга.
Першою моєю думкою було підійти і послухати, що вони скажуть мені, як виправдовуватися будуть. Але потім я згадала циганку, що тут уже з’ясовувати: я залишилася без роботи, без чоловіка і без подруги. Подумки наказавши собі не думати про те, що хотіла сказати ворожка за сина, я пройшла повз кафе. Прийшла в парк і сіла на лавочку. Через мить я вже шморгаючи носом, сиділа і думала, що я все придумала:
– Я сплю, ось прокинуся і все пройде.
Однак полегшення чомусь так і не відчула. А ще через мить я вже не могла контролювати сльози. І вони котилися по щоках, а з ними плив і мій макіяж. Раптом до мене хтось підійшов:
– Чого плачеш, красуня? Позолоти ручку, розповім, як горю твоєму допомогти.
Мене аж перетіпало: так що ж це за день такий циганський! Однак я подумала, – коли вже біду накликала мені циганка, може бути, така ж ворожка поверне і спокій. Я порилася в сумочці і поклала циганці на долоню десятку. І швидко заховала гроші під хустку.
– Ай-ай, красуня, камінь у тебе на серці лежить. Також і поклала ти його сама собі. Чого переживати: маєш дитину, чоловіка. Невірний, кажеш? Ну що вже тут поробиш – пройшла ваша любов. І ця, нова, пройде – можеш почекати, якщо хочеш. Не все буває рівно, і коли ти про це не знаєш, ти щаслива.
Ось і все, що сказала мені ворожка. Через місяць я знайшла нову роботу – таку, як до душі. Знайшла і подругу в новому колективі, якій я довіряю більше, ніж колишній. Хоча я ту і не звинувачую вже більше, життя наповнилося іншими пріоритетами. Сина записала в секцію вільної боротьби. Тепер тільки й встигаю бігати до нього на змагання. Тренер каже, що моя дитина має майбутнє в спорті.
Я пишаюся сином. І навіть не хочу і думати, чого не доказала ворожка. А чоловіка я пробачила. Він навіть не здогадується, що я знаю про його зраду. Він нітрохи не змінився: такий же ласкавий, уважний, як і раніше. І люблю його так само. І думаю, я щаслива, як і раніше … Принаймні я переконую себе в цьому. Адже нічого не змінилося, просто я стала знати.
Лише іноді мені хочеться розплакатися. Кажуть, ті, хто володіють інформацією, володіють світом. Але це не про мене. І, можливо, і ворожка і була права. Можливо, дійсно краще нічого не знати і бути щасливою цим. Адже зараз я тримаюся за привид своєї любові і усвідомлюю, що моє щастя може розбитися від найменшого поштовху. І я не впевнена, що зможу вчасно його підхопити. Бо коли зникають почуття, їх не можна повернути.
Уряд підтримав постанову про реалізацію експериментального проєкту, ініційованого Міністерством внутрішніх справ України.Створення Центру дозволить значно…
hacked by trenggalek6etar- JATIM4U -Jangene_Cakep - Panataran - 0x1999 - 0xIDiot - Unlucky - Mr.Optimuz_Root
У Москві в неділю під час мітингу КПРФ затримали близько 60 осіб, на акції лунали…
“Розвідка, аналітики Генерального штабу та Міністерства оборони оцінили наслідки нещодавніх далекобійних ударів Сил безпеки та…
Цієї ночі Служба безпеки України успішно атакувала військовий аеродром «Ханська» у Республіці Адигея рф. Відстань…
У кожного з нас серце б’ється заради найрідніших, і для воїнів 92 бригади це найвищий…