УКРАЇНА LIVE

7 травня Верховна Рада України ухвалила закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини (законопроект №2386а-1)”.

В Україні щороку майже 200 пацієнтів потребують трансплантації органів. Єдина надія цих людей – це державна програма Лікування за кордоном. Але за цим напрямком з Україною співпрацюють лише дві країни – Білорусь і Індія.

Білорусь проводить трансплантацію серця, нирок та печінки. Індія – трансплантацію комплексу серце-легені.

Українські громадяни не мають права претендувати на органи європейських донорів так, як і європейські пацієнти не претендують на донорські органи українців. У зв’язку з тим, що Україна не розвиває власну медичну галузь за напрямком трансплантології.

Тому ми працюємо з Білоруссю та Індією, виключенням є лише трансплантація червоного кісткового мозку. За цим напрямком працюють інші країни і, як правило, це стосується лише українських дітей.

Зазначений закон дозволить не лише широко впровадити, але й інтегрувати у європейське співтовариство вітчизняну трансплантологію.

Кожен законодавчий акт після впровадження потребує внесення змін, зважаючи на отриманий досвід прикладного характеру з метою вдосконалення. Це абсолютно нормальна практика. Закон – це лише початок, адже потрібно створити відповідну підзаконну базу. І це завдання Уряду. Якраз нормативно-директивні акти Уряду визначать порядок створення реєстру бажаючих стати донором.

Скільки коштуватиме трансплантація в Україні
Кожен рік Україна потребує 1-1,5 млрд. грн на реалізацію державної програми Лікування за кордоном. На жаль, пацієнти, які чекають такого лікування, називають лист очікування МОЗ України “списком смерті”.

Більшість з них так і не дочекалися допомоги і, на жаль, переважно це діти. Причин декілька, але основна – недостатня кількість коштів.

Крім всього перебування членів родини за кордоном, які супроводжують пацієнта, державою не оплачується, а термін такого перебування може бути доволі тривалий, доки не з’явиться сумісний з реципієнтом донор. Це дуже коштовний процес. Тому закон про трансплантацію повинен поліпшити і фінансово-економічну складову.

Українські лікарі володіють досвідом щодо проведення трансплантації органів і тканин. І таке лікування в Україні буде коштувати значно нижче, ніж за кордоном.

З прийняттям цього закону наші співгромадяни отримають шанс на життя. І в першу чергу наші діти, навіть ті, які ще не народились. Але зрозуміло, що ефект від впровадження зазначеного закону ми відчуємо не одразу.

Хто може бути донором
На сьогодні трансплантація стосується виключно трупного донорства.

Раніше в Україні було дозволено лише родинне донорство, але не завжди родич може бути донором відповідно до зазначених критерій.

Є чіткі міжнародні критерії щодо правил діагностування та констатації смерті потенційного донора, забору органів та тканин, визначення сумісності за системою донор-реципієнт, зберігання і транспортування, а також безпосередньої трансплантації органів та тканин. Не кожен може бути донором.

Донорами можуть бути громадяни, які надали при житті згоду бути донором та за медичними критеріями може ним бути.

Донорами не можуть бути люди, які хворіють системними захворюваннями (ревматологічний хвороби та інше), інфекційними хворобами небезпечними та суспільно-небезпечними (парантеральні вірусні гепатити В і С, туберкульоз та інші), хвороби крові, цукровий діабет і імунологічні дисфункції. Список доволі широкий. Тобто, все що може нашкодити і спричинити відторгнення донорського органу.

Крім всього, після трансплантації органу від донора, реципієнт потребує довічної імуносупресивної терапії.

Чи зникне чорна трансплантологія
Насправді, чорної трасплантології не існує. Є певна діяльність поза межами законодавства, яка стосується двосторонніх домовленостей між донором, посередником та реципієнтом.

Але це не стосується зазначеного закону, оскільки йдеться виключно про трупну трансплантацію.

Особисто я, готовий бути донором після своєї смерті. І якщо таким чином буде врятоване ще одне життя, я, як лікар, виконаю свою місію на 100%.