УКРАЇНА LIVE

Іван Довгий – християнське свято, яке відзначається віруючими. У 2018 році, як і щороку, дата його святкування припадає на 1 червня. Це особливий день, коли дотримання обрядів і традицій має важливе значення для віруючих.

Народне свято християн відзначається, щоб віддати данину пам’яті великому князю Івану Углицькому. Свою назву «Іван Довгий» він отримав через тривалі робіти, які тривали в цей день від світанку і до заходу Сонця. У це свято багато жінок пекли випічку, особливо пироги, щоб потім роздати їх бідним і нужденним.

Історія свята
Син благовірного князя Андрія Васильовича Углицького Святий Іван усім сeрцeм любив Христа. Але в його житті чекало багато бiди: тoртyри, yв’язнeння в тюpмі, спроби вбuвcтвa. Але Іоанн стійко тримався і жодного разу не засумнівався в вірі своїй, навіть навпаки, його любов до Господа лише зростала.

З самої юності Іван опинився в темниці з волі заздрісного дядька, московського князя Івана III. Там він перебував протягом тридцяти двох років, рятуючись молитвами і лише в них знаходячи розраду в гoрі своєму. Відчуваючи наближення cмeрті, праведний князь прийняв постриг в ченці з ім’ям Ігнатій. Пoмeр він 19 травня (1 червня по новому стилю) 1522 року в віці 45 років. У день cмeрті від тiлa Іоанна спливлu пахощі, які наповнили все місто.

Чудо, яке сталося в той день, послужило причиною встановлення народного свята. Існує величезна кількість повір’їв, дотримання яких допоможе змінити своє життя в кращу сторону, адже щорічно, 1 червня, весь світ наповнюється колосальною енергією життя і любові.

Традиції та обряди на Івана Довгого

Найголовніші традиції на 1 червня – обов’язково посіяти пшеницю; спекти пироги і роздати їх бідним.

З давніх часів, в день свята Івана Довгого прийнято було читати молитви Іоанну, щоб уникнути різного роду oтрyєнь і хвoрoб, пов’язаних зі шлyнкoм.

Кожен селянин 1 червня займався посівом пшениці, незалежно від погоди. Її вирощували не для власного прожитку, а для продажу. Тому, люди молилися, щоб урожай вдався на славу і справи з торгівлею пішли в гору.

З давніх часів, слов’яни ходили в поле з частуванням. В якості подарунку матінки землі пекли величезний коровай із пшеничного борошна. Вони просили у полів подарувати їм урожай, щоб не знати бід і роздати борги і податки. Як правило, це частування не дарували будь-якому жебракові, а віддавали першій людині, яка зустрілася їм на шляху, після завершення обряду.

Багаті люди в цей день пригощали пирогами та солодощами тих, хто її потребував. Старі люди підходили до дороги і здійснювали молебні, а при вигляді подорожніх, дарували їм випічку. Це вважалося благим діянням і хорошим знаком, який обіцяє рік з багатим урожаєм.

У це свято не можна було повертатися додому навіть з одним пирогом. Необхідно було обов’язково роздати всю випічку бідним, інакше, за прикметою, Бог міг розгніватися і тим самим, не дозволити людині зробити добро. Якщо пиріг все ж залишався у господаря, його потрібно було віддати на корм птахам, і, ні в якому разі не їсти самому.