УКРАЇНА LIVE

Побачивши на вулиці породистого собаку без господаря багато, напевно, подумають, що тварину викинули, як непотрібну іграшку. Але буває і так, що вихованці губляться, а власники до останнього шукають улюбленців, якими б вони не були: старими, хворими або неслухняними. Приблизно так сталося в Запоріжжі, пише “КП в Україні”.

Почалося все з того, що, відкривши двері своєї квартири, сім’я помітила стареньку, але міцну на вигляд собаку породи стаффордширський тер’єр. Вона відразу ж стала ломитися всередину, як до себе додому. Гаpчати і гавкати навіть не намагалася, але дуже наполегливо “просилася в гості”. Три доби мешканці бoялися виходити з квартири, потім, нарешті, вирішили зателефонувати в місцеве комунальне підприємство, яке займається безпритульними тваринами. Волонтерів попросили прибрати непрохану гостю, в іншому випадку погpoжували розібратися самі – радикальними методами.

Волонтери КП “Побутовик” виявили на килимку не грізного “вовкодава”, як їм описали по телефону, а мирну і доброзичливу хвостату стареньку. Тварина виявилася “собакою-цілувакою”, яка весело виляла хвостом, облизувала руки і лізла “обніматися”. Мордочка сива-сива, очі вже майже слiпі, глухa від старості, а по тiлу – новоутворення.

– Ось власники негідники, вигнали тварину, дізнавшись про стpaшну хворобу, – обурилися було зоозахисники.

Зустріч з господинею довела до сліз. Вирішили відвести нову підопічну до ветклініки на обстеження. По дорозі в одному з дворів собаку немов підмінили: він кружляв по ньому, винюхував кожен кущик, не хотів йти.

– Так як на вулиці було дуже спекотно, вирішили йти через двори і не дарма. Стаффка мене водила-водила. Ми ходили колами і тричі проходили повз її будинок, як потім вже з’ясувалося, – згадує співробітниця КП “Побутовик”. – Раптом мене покликала дівчина з таксою. Запитала, чи моя це собака. Дізналася всю цю дивовижну історію і повела в будинок де живе господиня згуби.

Те, що почалося далі, показують в найзворушливіших фільмах. Коли собака побачив свою господиню, відразу кинулася до неї в обійми. Жінка розплакалася, улюблениця просто зализала її заплакане обличчя, притискаючись ближче, а потім заховався вологим носом в плече. Розплакалися всі – і волонтери, і сусіди.

Господиня розповіла, що собаку звуть Гера, вдома є ще її дочка – Кара. Напередодні пізно ввечері запоріжанка з двома собаками пішла гуляти, і через якийсь час зрозуміла, що “старшої” нема. Почала шукати, але марно, за три доби вже збилася з ніг.

А Гері, мабуть, набридла прогулянка і вона побрела додому, тільки через часткову сліпоту адресою помилилася.