Хлопчики не вміють говорити, лише видають дивні звуки, не знають навіть скільки їм років. Вони спостерігають за похованнями і це для них – найбільша радість із усіх можливих. Могили ніби стали для дітей пісочницями, а похорони – розвагою.
Ужгородка Тетяна Серветник випадково знайшла дітей і була вражена побаченим.
«Перед Пасхою я ходила прибирати могилу мами і побачила їх. Тоді саме ховали молодого хлопця. Було дуже багато людей, які плакали і діти на це дивилися. Вони були без батьків, брудні і трішки неохайні, – розповіла жінка. – Мені стало дуже шкода хлопчиків, що вони щодня дивляться на таке. Я намагалася з ними поговорити, та вони не відповідали. Не казали навіть як їх звати. Але заговорити вони могли б, якби їх цього навчили. Живуть діти поруч із кладовищем. Я питала у сусідів про родину. Жінка сказала, що сім’я непогана, не питуща, мама не працює, а бабуся – прибиральниця в школі, два дорослі брати працюють і скандалів уже немає».
Тетяна захотіла на власні очі глянути, що ж відбувається в тому дивному будинку, попросила чоловіка купити продуктів і передати їх батькам хлопчиків, але в хату його не пустили, хоч пакунки і забрали.
Що ж відбувається в цій дивній родині? Чому маленькі мауглі живуть серед мерців? Як пояснять це рідні?
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…