УКРАЇНА LIVE

Жартівливий некролог, написаний перед власною смертю п’ятирічним Гарретом Матіасом, який страждав від рідкісної форми раку, опинився в центрі уваги у США.

Гаррет придумав собі прізвище, розповів, як повинні пройти його похорони та повідомив, ким збирається стати після смерті. Цей некролог – приголомшливий до глибини душі текст, де безжальна реальність вривається у веселий і легковажний світ дитячих ігор.

Ім’я: Гаррет Майкл Буфіас, також відомий, як “Великий Гаррет-в-підгузку”.

Вік: 5 років.

Місце проживання: Я “Бульдог”! (Назва шкільної футбольної команди в місті Ван Метер, де жив Гаррет).

Улюблений колір: Синій і червоний, і чорний, і зелений.

Улюблений супергерой: Бетмен, а також Тор, Залізна людина, Халк і Кіборг.

Коли я виросту: Стану професійним боксером

Я найбільше люблю: Грати з моєю сестрою, мого блакитного кролика, треш-метал, Lego, Бетмена і, коли мене занурюють у сон перед тим, як ввести катетер.

Я ненавиджу: Підгузки! Безглуздий рак, коли мені вводять катетер, голки…

Коли я помру: Я стану горилою і буду кидатися в тата какашками!

Поховання або кремація: Я хочу, щоб мене спалили, як маму Тора, коли вона померла. А попіл повинен перетворитися в дерево, на якому я буду жити, коли стану горилою.

Великі або маленькі похорони: Похорони – це так сумно! Нехай на моїх похоронах стоять п’ять надувних замків (бо мені п’ять років), нехай прийде Бетмен і буде багато фруктового льоду.

До зустрічі, засранці!

Великий Гаррет-в-підгузку

Некролог записали батьки Гаррета – Емілі і Райан Матіас з його слів. Вони часто бували на похоронах останнім часом, і хлопчик бачив, як вони поверталися сумними. Він про все розпитував батьків після повернення, тому тема смерті й прощання часто піднімалася в розмовах.

Хвороба Гаррета – злоякісна пухлина, яка вразила скроневу кістку і мозкові нерви. Діагноз встановили дев’ять місяців тому, більшу частину цього часу він провів у лікарні, стійко переносив курс лікування і не втрачав почуття гумору.

Хлопчик багато спілкувався з батьками, грав і жартував з персоналом лікарні та приймав гостей.

На знак пам’яті про стійкого сина батьки вирішили ввечері після похорону влаштувати символічне поховання згідно з ритуалом, прийнятому у вікінгів: з багаттям і феєрверком. Таку сцену хлопчик побачив у своєму улюбленому фільмі про Тора, і вона вразила його.

Від себе мама Гаррета висловлює в некролозі подяку лікарям і медичному персоналу, музикантам, артистам і волонтерам, які разом з нею допомагали її синові боротися за життя.

Вона закликає всіх об’єднати зусилля, щоб страшна хвороба не забирала дитинство у маленьких пацієнтів, хлопчики і дівчатка не втрачали кращих друзів, а батьки не повинні були ховати своїх дітей.

В кінці Емілі Матіас додає: “Церемонія поховання праху Гаррета відбудеться трохи пізніше, коли батьки придумають як, чорт забирай, перетворити цей прах в дерево, як він просив, і знайти для цього дерева заповідник, де воно зможе спокійно і довго рости”.