Суд або труна: як місцева еліта з дозволу Києва розправляється з активістами

31 липня сталися одразу дві трагічні події. В Бердняську було вбито ветерана АТО Віталія Олешка, з позивним “Сармат”. Після того, як Віталій повернувся з фронту, він займався дрібною підприємницькою діяльністю та був громадським активістом.

Зокрема піднімав питання корупції в міському транспорті та водоканалі. Через свою громадську діяльність, Віталій за життя мав регулярні конфлікти з господарями цього маленького приморського містечка – мером Володиром Чепурним та народним депутатом Олександром Пономарьовим.

Останнього називають тіньовим господарем Бердянська. Пономарьов – колишній впливовий регіонал, що контролює місцеве підприємство “Азмол” і не приховує своїх проросійських поглядів, що часто також обурювало місцевих патріотів, серед яких найактивнішим був Віталій Олешко.

І нещодавно, серед білого дня його вбили пострілом з рушниці в спину на очах дружини та друга. На щастя, підозрюваних вдалося швидко затримати в той же день. Але це показове вбивство стало черговим попередженням громадянам від правлячої верхівки, яка зрослася з криміналом: лізтимете не свої справи, вас вб’ють.

В цей самий день в Херсоні стався інший трагічний випадок: на Катерину Гандзюк – працівницю міської ради, яка до призначення була відомою громадською активісткою було вчинено замах. Невідомий вилив на жінку майже літр концентрованої сірчаної кислоти. У неї понад 30 % тіла в опіках і за її здоров’я зараз борються київські лікарі.

До цього нападу Гандзюк стала відома тим, що рішуче боролася з херсонськими проросійськими сепаратистами, частина з яких є членами партії скандально відомого політика Іллі Киви. Який водночас є радником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Можливо тому, місцева поліція не реагувала на заяви Гандзюк про діяльність цих сепаратистів. Можливо тому, після вчиненого на активістку нападу, херсонська поліція не поспішала збирати відео з камер спостереження і опитувати свідків нападу. І лише неймовірний суспільний розголос і вказівки з Києва змусив херсонських поліцейських хоч трохи ворушитися.

На додачу слід нагадати, що раніше Гандзюк розповідала про те, що керівництво Депараменту захисту економіки поліції, те саме, яке начебто має ловити хабарників і порушників економічного законодавства, насправді займалося здирництвом.

Вони вимагали з чиновників херсонської мерії 3% відкату з усіх тендерів, що проводила міська рада. І керівництво поліції в Києві ніяк не реагувало на ці заяви Гандзюк, і навіть не провело ніякої службової перевірки роботи своїх підлеглих в Херсоні.

Тому що в кращих феодальних традиціях, київська влада роздала своїм ставленикам на місцях українські регіони на пограбування. В обмін на частку з усіх нелегальних та напівлегальних доходів, та зобов’язання підтримувати київську правлячу верхівку на виборах.

В обмін на це, крім права грабувати підпорядковані вотчини, місцеві барони в купі з керівництвом місцевих правоохоронних органів отримують від Києва ще й повну безкарність за власні дії.

Відтак, кожен небайдужий, хто піднімає голос проти цих місцевих феодалів у вигляді показового покарання отримує або постріл в спину, або обливання кислотою обличчя, або побиття арматурою чи ніж між ребрами.

Бо напади на активістів, як показова розправа давно перетворилися на систему по всій країні. Нагадаю, минулого року на Харківщині були жорстоко побиті антикорупціонери Дмитро Булах та Євген Лісічкін.

Їхню справу брав на особистий контроль міністр Аваков, втім, підозрюваних так і не знайшли, і місцеві феодали отримали сигнал: можна продовжувати розправи. Відтак, невдовзі на в Чугуєвському районі Харківщини знайшли повішеним місцевого активіста Миколу Бичка. Всі сліди вбивства вели до місцевих чиновників, але поліція і досі нікому не оголосила підозру.

Тим часом, в Одесі розправи над критиками місцевого мера Труханова стали вже буденністю. Напади на Віталія Устименка та Сергія Стерненка дивом на щастя не закінчилися загибеллю активістів. Стерненко, взагалі пережив три замахи.

Одного нападника він затримав. В іншому випадку, свого нападника на смерть поранив ножем. При цьому і досі поліція не вважає за потрібне надати йому державну охорону, щоб убезпечити від можливих повторних замахів.

Сам Стерненко зараз перебуває під кримінальним провадженням за можливе перевищення меж необхідної самооборони. Але активіст стверджує, що влада та бандити залишили йому простий вибір – або суд, або труна.

І схоже, після Бердянська, Харкова, Херсона, такий вибір у небайдужих людей вже по всій Україні. Допоки терпіння суспільства остаточно не урветься. І дай Боже, щоб цього разу обійшлося беж великих жертв. У влади та продажних правоохоронців є ще один останній шанс схаменутися.