Колишня дружина: вражаюча розповідь про випадкову зустріч, яка врятувала життя
Це сталося 3 роки тому. Я був у відрядженні, термін якої добігав кінця. В кишені лежав квиток додому, і до відправлення мого автобуса залишалося ще 4 години. Тому я вирішив прогулятися по місту. На вулиці мені зустрілася жінка, яку я не міг не впізнати.
Це була моя перша дружина. Ми розлучилися років 10 назад. За цей час Катя зовсім не змінилася. Тільки ось стала якоюсь блідою. Напевно, вона теж розхвилювалася, побачивши мене.
Я її любив дуже сильно. Навіть дуже. Це власне і стало причиною нашого розлучення. Катя не витримала моїх нападів ревнощів і пішла від мене. У прощальній записці вона попросила пробачити її і не шукати. Сказала, що любить, але більше так не може.
І ось, через 10 років ми знову зустрілися. Розговорилися. У якийсь момент я згадав, що потрібно бігти на автобус.
Було якось незручно перебивати Катю, але мені довелося це зробити:
— Прости, я повинен йти, а то спізнюся на автобус.
І тут вона сказала:
— Жень, будь ласка, виконай мою маленьке прохання. Я розумію, що ти поспішаєш, але мені дуже потрібно, щоб сходив зі мною в одну контору неподалік. Це терміново, а одна я туди піти не можу.
Було складно відмовити їй, але я попросив: «Тільки швидко, добре?».
Ми увійшли в дивне стару будівлю, але мене це анітрохи не збентежило — я тоді міг думати тільки про Катю. Бродили по коридорах, спускалися і піднімалися по сходах. В один момент моя колишня дружина зайшла в кабінет і зачинила за собою двері.
Перед цим вона подивилася на мене і сказала:
— Дивно, правда? Я не могла бути ні з тобою, ні без тебе.
Я хотів запитати, що це означає, але залишився на самоті біля дверей. І тут до мене дійшло, що ми бродили по цій будівлі близько години, і що я повинен зараз їхати додому, а стою тут, незрозуміло навіщо.
Я озирнувся і зрозумів, що будівля, в якому я перебуваю, занедбане. Шпалери відклеїлися, вікон немає. І людей зовсім немає. Каті в тому числі.
Автобус мій поїхав годину назад. Довелося чекати наступного рейсу. Коли я міняв квиток, мені в касі сказали, що автобус, на якому я спочатку повинен був їхати, перекинувся і впав з моста в річку. Ніхто не вижив.
Рівно через два тижні після цього шокуючого події я прийшов до своєї колишньої тещі, в надії розшукати Катю. Ірина Марківна сказала, що вона пoмepла 8 років тому, через два роки після того, як ми розлучилися. Я спершу не повірив, подумав, що вона приховує від мене свою дочку. І тому попросив показати мені її мoгилy.
На мій подив, Ірина Марківна погодилася. Через годину ми стояли біля мoгили моєї коханої жінки, яка посміхалася мені з фото на пам’ятнику. Я любив її все життя, і ось вона незбагненним чином врятувала мене. Розумію, звучить як маячня, але все було в точності так, як я вам розповів.
Ніколи б не подумав, що таке може бути. Я не забуду нашу зустріч, Катя. Після того, що сталося, я не можу перестати думати про тебе. Я тебе люблю.
Шукайте деталі в групі Facebook
