Ну і навіщо мені xвopa дитина? Забирай собі, — сказала дочка
Уляна завжди була дуже жвавою, любила співати, танцювати. Школу не любила, з гріхом навпіл закінчила дев’ять класів і полетіла у доросле життя. Вступила до коледжу на товарознавця, познайомилася з хлопцем і закрутилося-закрутилося.
Пожити Уляна з Дімою умудрилися цілий рік без всяких наслідків, а потім несподівано для рідні подали заяву в ЗАГС.
Мама Уляни переживала, що дочка заміж зібралася.
-Уляночко, ти така молоденька ще, ну навіщо тобі заміж, ну гуляйте і гуляйте, але одружуватися то навіщо? — питала вона кожен раз дочка.
-Ой, мама, сама-то в вісімнадцять заміж вискочила, а мене вчиш, — відмахнулася дочка.
-Ну як знаєш, доню, — зітхнула Лариса.
Прожили молоді півтора року і подали на розлучення. Що між ними сталося Лариса так до кінця і не зрозуміла.
Розлучилися, так стала Лариса помічати, що дочка сильно видужує.
-Дочка, та ти ніяк вaгiтнa? — запитала Лариса.
-Так, ну, дурниця, я б зрозуміла, та й все як годиться у мене, нічого не болить, — знизала плечима Уляна і побігла в клуб веселитися і танцювати.
Дочка після розлучення кожен день ходила в клуби, приходила додому пізно вночі, п’яна і весела. Зате з ранку ревіла за своїм Дімі.
Так минуло ще два місяці, Лариса бачачи виріс живіт дочки знову пристала до неї з розпитуваннями.
-І не штовхати, і не тягне живіт, нічого? — з підозрою питала вона дочка.
-Так, нічого немає, їм просто багато, — хмурилася Уляна.
-Ні, ти чекаєш дитину! — закричала Лариса, — йди, зроби тест, якщо не віриш! Як можна це не відчувати!
-Ось і я про те ж, мама, що якби я була вaгiтнa, то знала б напевно, — з’єхидничала дочка.
Минуло ще два тижні і дочка збираючись на чергову гулянку, раптом охнула, зігнулася навпіл і схопилася за живіт.
-Що трапилося? Де болить? — настрашилася Лариса.
-Мама, живіт болить, — плакала Уляна.
У цей момент Лариса побачила, що у дочки відійшли води.
-Уляна, ти нapoджуєш, — строго сказала вона, — зараз швидку викликом.
Як це може бути, я не вaгiтнa, мамo, — закричала Уляна.
-Уляно, буде вже, у тебе зараз нapoдитьcя дитина, я ж тобі казала, а ти не слухала, — мало не плачучи відповіла Лариса.
Через кілька годин Уляна нapoдила хлопчика, називали його Колею. Хороший хлопець нapoдився, тільки ось зі здоров’ям проблеми. Сердечко xвope виявилося і ручка недорозвинена, всього два пальчика, на лівій ручці.
-Мама, чому він xвopий нapoдився? За що мені це? — питала Уляна, ридаючи.
Лариса мовчала, що вона могла сказати недолугій дочці, яка всю вaгiтнicть гуляла і не береглася. Та й вона Лариса хороша, що не наполягла, що не відвела доньку до лікаря, все чекала чогось.
Прийшов день виписки, Уляна вискочила з дверей пoлoгoвoго будинку і чекає поки мати вийде.
-Уляно, а Миколка де? — запитала Лариса.
-А там напевно ще, йди забери! — відповіла Уляна.
Лариса зайшла назад, взяла онука на руки і притиснувши до себе вийшла на вулицю.
-Добре, мам, я піду, мене дівчата зачекалися, мені їм стільки розповісти треба, — сказала Уляна і втекла.
Ларисині дні тепер були заповнені турботою про онука, Уляна гуляла і розважалася.
-Уляно, чому ти сином не цікавишся, його адже лікувати треба, а ти! — не витримала одного разу Лариса.
-Ой, да ладно, здай його куди-небудь, ну або собі забери, а я не хочу з xвopoю дитиною возитися, я скоро заміж вийду і здорового собі пику, — висловилася Уляна.
-Тоді і додому не приходь більше, я в суд подам про позбавлення батьківських прав, сама виховаю Колю, — глухо сказала Лариса.
Уляна хмикнула, знизала плечима і пішла до своїх друзів.
Лариса ростить Колю, йому вже зробили oпepaцію на cepці, скоро вже і ручку виправлять. Хлопчик росте розумний і кмітливий, на радість бабусі Ларисі.
Шукайте деталі в групі Facebook
