Показали, як виглядало зникле карпатське озеро

Озеро Шибене було одним із найбільших у Карпатах. Перестало існувати після повені 2008-го. Пропонуємо переглянути фото водойми 1920-1930-х.

Гуцули розповідали, що невдовзі після трагічної смерті Олекси Довбуша не на жарт розбушувалась природна стихія. З чорної туги за опришком тижнями небо розривали гострі блискавиці й гучні громи, землю поливали проливні дощі з градом. Земля вже не могла приймати в себе воду і почала сповзати вниз. Між оспіваними гірськими пасмами Попа Івана та Стога з східної частини гори Руський Діл між горами Грофа і Погорілець з місця зрушилися тисячі тонн каміння, ґрунту, лісу. Через лічені години на висоті 1024 м над рівнем моря на 5 км бігу потоку Шибений утворили потужну природну гать.

Відтоді, за влучним висловом Гната Хоткевича, постало “прекраснее Шибене озеро, до якого 7 потоків несуть дари свої. Воно, царственно спокійне, ніколи не каламутить дерзкою хвилею дзеркальної поверхні своєї”.
“Від устя Шибеного до Черемоша йдемо на захід 4 км дорогою. Приходимо до греблі одного з найбільших у Карпатах озера Шибеного. Це озеро природного походження, яке було пристосоване як збірник води для сплаву дерева дарабами Черемошем. Воно знаходиться на висоті 1024 м, його довжина становить 850 м, ширина – 200 м, а глибина біля шлюзу – 25 м”, – писав Юрій Сітницький у своїх “Мандрівках Карпатами”.

У середині 1870-х водоймище Шибене було збільшено штучною гаттю. Вона потрібна була для сплавляння лісу – дараб і сплавів. Гать мала вгорі 80 м, а внизу – 20 м. Із 12 водозбірників на Чорному Черемоші, які перестали працювати у 1970-80-х, Шибений був найбільшим. Він збирав 420 тис. кубометрів води. Спущена разом із дарабами з кляузи вона допливала до Верховини за 4 год. – майже такий самий час треба, аби здолати автобусом цю відстань.

Велика повінь 2008-го знищила її, а з нею і можливість відновлення озера природнім шляхом.