Без огляду на те, як ми приймаємо Причастя, — приймаємо те, що отримуємо, з подивом, любов’ю і радістю.
Люди битимуться в дебатах щодо цього до кінця світу, але факти такі: богобійне приймання Тіла Христового виходить далеко поза такі питання, як «навколішках чи стоячи», або «на язик чи на руку». Я бачив людей, які приймали Причастя усіма можливими способами, й одні робили це богобійно, а інші — без поваги.
Найважливішим є наш підхід. Важливим є те, чого нас навчає катехиза. Місцеві звичаї мають своє значення.
Але ніколи й нізащо не належить простягати руку, якщо ми не хочемо приймати Причастя на руку. Пише CREDO
Щось таке трапилося мені нещодавно. Дядько у черзі до причастя трохи не впав, намагаючись схилитися і прийняти на язик гостію, яку я клав на його долоню. Я мусив його зупинити. «Що ви робите, пане?» Він усміхнувся якось ошелешено і простягнув руку: «Перепрошую» — прошепотів.
Якщо Причастя на руку — то без рукавичок. Якщо приймаємо на язик — то не кусаючи. Благаю.
Ніякого смоктання м’ятних цукерок чи пастилок під час Меси. Я вділяв людям Причастя, і було неможливо не помітити на язиках кольорові плями, залишені протикашельними цукерочками.
Пам’ятаймо: Причастя не їдять, а споживають.
І далі: Стоячи в черзі до Причастя, замислімося, що ми тут робимо і чому, і Кого за мить маємо прийняти.
Допустімо до себе почуття боязні та піднесення. Погляньмо правді в очі: присутність Бога викликає страх і здивування.
Тіло Христове споживаємо одразу, а не беремо й відходимо. Я вже й не пам’ятаю, скількох людей мусив зупинити, бо вони відходили з гостією, не споживши її.
Дозвольмо, щоб Євхаристія нас перемінила і ми зростали у благодаті. Відомим є вираз: «Ми стаємо тим, що споживаємо». Подумаймо про це. (Це також викликає страх і подив.)
І не забуваймо: люди віддавали свої життя за те, щоб ми могли це робити. Інші по всьому світу гинуть у наші дні, за те, що це роблять. Ще більше людей хотіли би це робити, та з численних приводів не можуть. Це неможливо переоцінити: те, що ми приймаємо, є чудом і даром.
Ніколи, ніколи ми не повинні приступати до Причастя з неохотою. Євхаристія, зрештою, означає «подяку». Отож дякуймо і славімо Того, хто зробив так, що ми можемо отримувати цей дар благодаті, що вчить нас смирення.
Ну й нарешті: без огляду на те, як ми приймаємо Причастя, — ми приймаємо його з подивом, любов’ю і радістю. В мить, коли приймаємо Причастя, ми вітаємо Христа і нашому світі, так, як це робили Марія, пастухи і мудреці. Ті самі почуття, які сповнювали стаєнку у Вифлеємі століття тому, мають просвітлювати й наші серця щоразу, коли ми вітаємо Христа тут і тепер.
Кожна Свята Меса — це Голгофа. Але кожне прийняття Євхаристії є, у певному сенсі, Вифлеємом: «домом хліба», місцем, у якому Бог входить у наше життя, нашу історію, наші серця, наші тіла. Ми повинні нести в собі цю думку щоразу, коли йдемо до Причастя.
Так, як уперше Бог прийшов і став жити серед людей як дитина, так тепер Він приходить до нас у крихкому й скромному шматочку хліба.
Ось Агнець Божий!
Дк. Грег Кандра
В Україні вже почали вручати повістки через пошту. Але суттєве покращення мобілізаційного процесу поки не…
Погода у грудні в Україні дійсно дивує. Спершу сонячно, потім захурделить чи заллє дощами. З…
Нововведення обіцяють принести значні зміни, які позитивно позначаться на кожній родині та допоможуть виховувати нове…
Недотримання цієї вимоги може призвести до неприємних наслідків, включаючи повернення незаконно виплачених коштів Для багатьох…
Ситуація починає набувати дедалі більших масштабів, і зниження мобілізаційного віку стане точкою неповернення На початку…
Олег Тимошенко, керівник Черкаського ТЦК, зізнався, що іноді переглядає пабліки, де повідомляють про місця видачі…